02. Вплив агротехнічних заходів на екобіоморфну структуру та продуктивність самовідновлювальних лучних екосистем Лісостепу

https://doi.org/10.31073/agrovisnyk201806-02
Боговін А. В., Пташнік М. М.
Сторінки: 12-18.

Повна стаття: 
Короткий огляд
Мета. Встановити закономірності екогенетичного процесу спонтанного відновлення зонально адаптованих і господарсько­цінних лукопасовищних трав’янистих еколого­біологічних систем з високою самовідновлювальною здатністю та розробити ефективні способи прискорення їх формування. Методи. Польовий, лабораторний, функціонально­групові методи аналізу трав’янистих екосистем. Результати. Проаналізовано результати багаторічних фундаментальних досліджень екогенетичних процесів відтворення на колишніх рільних землях стійких та зонально адаптованих трав’янистих еколого­біологічних систем з високою самовідновлювальною здатністю та ефективні способи прискорення їх формування й поліпшення господарської цінності. Наведено результати спостережень за трансформацією морфологічних, фізико­хімічних та агрохімічних властивостей ґрунту після вилучення земель з обробітку. Висновки. Спонтанне відновлення лучних угідь на колишніх рільних землях є найдешевшим, але тривалим у часі (10–15 років) і у перші 3–5 років за високої забур’яненості забезпечує рослинну масу низької кормової якості. Стартовий посів бобово­злакової суміші усуває бур’янисту фазу розвитку ценозу і забезпечує на фоні без добрив у перші 3 роки в 3,7, а в середньому за 10 років у 2,3 раза вищу врожайність та істотно поліпшує якість корму порівняно зі спонтанним відновленням. Подібний ефект на структуру відновлювальних ценозів справляє й стартовий посів злакової суміші, але підвищена та стійка за роками продуктивність цих ценозів забезпечується за щорічного внесення мінеральних добрив (NPK). Підсівання на початковому етапі насіння дикорослих видів трав місцевої флори на 5–7 років прискорює формування зонально адаптованих еколого­біологічних систем з високою самовідновлювальною здатністю та добре гармонізованим біорізноманіттям.


Ключові слова: спонтанне відновлення, екобіоморфна структура ценозів, продуктивність, кормова цінність.



Бібліографія
  1. Методика опытных работ на сенокосах и пастбищах: ВИК. Москва, 1971. Ч. 1. 230 с.; Ч. 11. 176 с.
  2. Боговін А.В., Травлєєв А.П., Бєлова Н.А., Дудник С.В. Екологічний аналіз рослинності природних біогеоценозів (фізіогномічні та флористико-індивідуалістичні аспекти аналізу в екології). Екологія та ноосферологія. 2002. 13, № 1–2. С. 4–11.
  3. Боговін А.В., Пташнік М.М., Дудник С.В. Відновлення продуктивних, екологічно стійких трав’янистих біогеоценозів на антропотрансформованих едафотопах: монографія. Київ: Центр учбової літератури, 2017. 356 c.
  4. Работнов Т.А. Луговедение. Москва: Изд-во МГУ, 1974. 384 с.
  5. Боговін А.В., Слюсар І.Т., Царенко М.К. Трав’я­нисті біогеоценози, їхнє поліпшення та раціональне використання. Київ: Аграрна наука, 2005. 360 с.
  6. Гаврилов С.О. Динаміка агрофізичних показників ґрунту за тривалого вилучення його з обробітку. Вісник Житомирського національного агроекологічного університету. Житомир, 2009. № 2. С. 125–130.
  7. Скурятін Ю.М. Оптимізація фізичного стану ґрунту перелогів. Вісник аграрної науки. 2003. № 8. С. 14–16.
  8. Гамалєй В.І., Корсун С.Г., Свидинюк І.М. Трансформація основних показників родючості ґрунту за вилучення їх з обробітку. Збірник наукових праць Інституту землеробства Української академії аграрних наук (спецвипуск). Київ: ЕКМО, 2005. С. 32–37.
  9. Малієнко А.М., Корсун С.Г., Гаврилов С.О. Особливості формування окремих ланок зоо­ценозу на землях, виведених з обробітку. Агроекологія. 2010. № 1. С. 25–30.
  10. Малиновська І.М. Мікробіологічні процеси у перелогах різної тривалості. Сільсько­господарська мікробіологія. 2012. Вип. 15–16. С. 71–82.
  11. Пианка Э. Эволюционная екология. Москва: Мир, 1981. 400 с.