05. Динаміка маркерів неспецифічної резистентності у трахеї курчат за ортоміксовірусної інфекції

https://doi.org/10.31073/agrovisnyk201807-05
Коваленко Л.В., Стегній Б.Т.
Сторінки: 32-36.

Повна стаття: 
Короткий огляд
Мета. Установити динаміку чинників неспецифічної імунореактивності у слизовій оболонці трахеї курчат, експериментально заражених низькопатогенним штамом вірусу грипу, як моделі патогенезу ортоміксовірусних інфекцій, зумовлених вірусом типу А. Методи. Біохімічні для дослідження гомогенатів слизової оболонки трахеї курчат, статистичні. Дослідження проведено на 2х групах (n=35) 45­денних курчат. Птиця І групи була інфікована низькопатогенним вірусом пташиного грипу, штам А/крижень/Україна/2007 (H5N2), ІІ група — контрольна. Зразки трахеї від 5­ти курчат із кожної групи було відібрано на 1­й, 3­, 5­, 7­, 10­, 14­ та 21­й дні після зараження. Маркери неспецифічної резистентності в гомогенатах слизової трахеї визначали за методами, адаптованими нами для роботи з гомогенатами слизової оболонки. Результати. Вивчено динаміку показників, які характеризують рівень природженого мукозального імунітету у трахеї птиці за експериментального перебігу грипу впродовж 21­ї доби. Установлено, що інфікування курчат низькопатогенним штамом вірусу грипу максимально підвищує рівень Ig M — до 48,3% на 3­тю добу. На 3­тю добу також відбувається зниження продукування Ig G (на 31,8%), у період від 7­ до 10­ти діб концентрація Ig G збільшується на 35,5%, а активне накопичення Ig А починається з 10­ї доби після зараження. У динаміці експерименту встановлено підвищення інтенсивності процесів ліпопероксидації (максимально на 1­ та 21­шу доби експерименту), коливання активності каталази (на 5­ту добу експерименту збільшення становить 88%, на 21­шу добу зниження — 38,2%, Р≤0,05) та зниження загальної антиоксидантної активності ліпідів (на 21­шу добу на 70,2%). Висновки. Установлені зміни в системі неспецифічного імунітету трахеї слизової оболонки за експериментального низькопатогенного грипу птиці впродовж 21­ї доби розвитку інфекції можуть бути використані як підґрунтя для розробки стратегії боротьби з ортоміксовірусними інфекціями та пташиним грипом зокрема, з використанням спеціальних профілактичних засобів та імуномодуляторів спрямованої дії.


Ключові слова: ортоміксовіруси, неспецифічна резистентність, трахея, низькопатогенний грип птиці, курчата.



Бібліографія
  1. Музика Д.В., Неволько О.М., Герілович А.П. та ін. Високопатогенний грип птиці у світі та Україні. Ветеринарна медицина. 2017. Вип. 103. С. 198–201.
  2. Nelson M.I., Culhane M.R., Trovao N S. at al. Тhe emergence and evolution of influenza A (H1α) viruses in swine in Canada and the United States. J. Gen Virol. 2017. V. 98 (11). P. 2663–2675.
  3. Стегній Б.Т., Герілович А.П., Коваленко Л.В. та ін. Високопатогенний грип птиці. Харків: ТОВ «Повноколір», 2006. 144 с.
  4. Ferreira H.L., Pirlot J.F., Kaspers B. at al. Development of specific enzyme-linked immu­no­sorbent assays to evaluate the duck immune response after experimental infection with H5N1 and H7N1 low pathogenic avian influenza viruses. Avian Dis. 2010. V. 54. P. 660–667.
  5. Kang H., Wang H., Yu Q., Yang Q. A novel combined adjuvant strongly enhances mucosal and systemic immunityto low pathogenic avian influenza after oral immunization in ducks. Poult Sci. 2013. 92(6). P. 1543–1551.
  6. Cao W., Kim J.H., Reber A.J. at al. Nasal delivery of Protollin-adjuvanted H5N1 vaccine induces enhanced systemic as well as mucosal immunity in mice. Vaccine. 2017. V. 35 (25). P. 3318–3325.
  7. Лурия Дж., Дарнелл Б., Балтимор Д., Кэмп­белл Э. Общая вирусология. Москва: Мир, 1981. 680 c.
  8. Карпухин Г.И. Грипп. Руководство для врачей. Санкт-Петербург: Гиппократ, 2001. 360 с.
  9. Böttcher-Friebertshäuser E., Klenk H.D., Gar­ten W. Activation of influenza viruses by proteases from host cells and bacteria in the human airway epithelium. Pathog Dis. 2013. 69(2). Р. 87–100.
  10. Manchini G., Carbonara A.O., Hermans J.F. Immunochemical quantitation of antigens by singl radial immunodifusion. Immunochemistry. 1965. № 2. Р. 235.
  11. Стегній Б.Т., Коваленко Л.В., Романько М.Є. та ін. Методи дослідження перекисного окиснення ліпідів та його регуляції в біологічних об’єктах: метод. рекомендації. Харків, 2009. 64 с.