10. Визначення токсичності вод поверхневих джерел водопостачання на Аllium ceрa L.[з використанням цифро-фото-хром-аналізу

https://doi.org/10.31073/agrovisnyk201807-10
Аристархова Е. О.
Сторінки: 68-72.

Повна стаття: 
Короткий огляд
Мета. Обґрунтувати доцільність використання коефіцієнта хлорофілу (КХ), визначеного у листках цибулі звичайної (A. cepa) за допомогою цифро­фото­хром­аналізу (ЦФХА), для біотестування токсичності вод поверхневих джерел водопостачання. Методи. Застосовано методи біологічного тестування (Allium­тест), технологію ЦФХА за КХ, кореляційний та регресійний аналізи. Результати. Модифікація Allium­тесту завдяки визначенню КХ у листках цибулин замість вимірювання довжини їх корінців для оцінювання якості вод була цілком виправданою і підтвердила наявність вірогідного прямолінійного зв’язку між цими показниками, а також розрахованими на їх основі значеннями індексів токсичності, вищих за 50%. Висновки. У проведених дослідженнях підтверджено можливість біотестування вод поверхневих джерел водопостачання з використанням КХ, визначеного на 8­му добу за технологією ЦФХА у листках цибулі звичайної (A. сера), який виявився в умовах КП «Житомирводоканал» чутливішим (індекс токсичності у групі Д1 — 55,96, Д2 — 53,18%) до забруднень у короткотривалому хронічному досліді порівняно із показником довжини кореневого пучка (54,72 та 52,07% відповідно). Незважаючи на те, що застосування ЦФХА потребує значних матеріальних витрат, використана технологія є інформативнішою (у середньому на 4,12%) та менш трудомісткою (у середньому на 44,86%), ніж вимірювання корінців у кожної цибулини з тривалою обробкою отриманих даних. Визначати КХ у листках цибулі можна не лише для оцінювання якості води в умовах водоканалів та очисних станцій, а й для оптимізації водопідготовки з використанням знезаражувачів та інших реагентів.


Ключові слова: біотестування, Allium-тест, індекс токсичності, довжина кореневого пучка, коефіцієнт хлорофілу, хронічна токсична дія.



Бібліографія
  1. Стецюк Л.М. Використання методів біоіндикації та біотестування для оцінки стану водних екосистем. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Вип. 2 (62). Сільськогосподарські науки, 2013. С. 175–181.
  2. Аристархова Е.О. Оптимізація Аllium-тесту для експрес-оцінки токсичності вод поверхневих джерел водопостачання. Агроекологічний журнал. 2017. № 3. С. 50–54.
  3. Пат. 10804 А Україна, МПК G 01 N 33/18; G 01 N 21/76. Спосіб комплексного визначення генетичної безпечності питної води. В.В. Гончарук; заявник та патентовласник В.В. Гончарук; заявл. 5.11.2015, опубл. 11.04.2016. Бюл. № 7.
  4. Arkhipchuk V.V., Garanko N.N., Stoika Yu.A. Mercury, metolachlor, and 4-nitroquinoline-N-oxide cytotoxicity for Allium cepa, Lactuca sativa and Hydra attenuata cells. 10th International Symposium on Toxicity Assessment Quebec City, Quebec, Canada, 26–31 Аugust, 2001: book of abstracts. Quebec, Canada, 2001. P. 24.
  5. Arkhipchuk V.V., Malinovskaya M.V., Garanko N.N. Cytogenetic study of organic and inorganic toxic substances on Allium cepa, Lactuca sativa and Hydra attenuata cells. Environmental Toxicology and Water Quality. 2000. V. 15, № 4. P. 338–344.
  6. Скок С.В. Оцінювання якості питної води м. Хер­сона методом біотестування. Агро­еко­логічний журнал. 2015. № 2. С. 26–30.
  7. Осмалений М.С., Головков А.М., Нанієва А.В., Верголяс М.Р. Комплексна оцінка токсичності водних зразків за допомогою рослинних і тваринних тест-організмів. Фактори експериментальної еволюції організмів. 2015. Т. 16. С. 74–77.
  8. Валиев Р.Ш., Ольшанская Л.Н., Иванченко Л.С. Оценка содержания хлорофиллов в листецах рясковых и на основе анализа фотоизображений для контроля качества воды. Известия высших учебных заведений. Поволжский регион. Естественные науки. Биология. № 1 (17). 2017. С. 59–70. doi: 10/21685/2307-9150-2017-1-7.
  9. Nowick W. To the optimum plant treatment with phytohormones, defines by DPCA (Digital–Photo–Chrom–Analyse). Acta Biochimica Polonica. 2007. V. 54, № 1. P. 31.
  10. Fiskesjo G. The Allium test — an alternative in environmental studies: the relative toxicity of metal irons. Mutation Res. 1988. V. 197. Р. 243–260.