Вплив фітопатогенних бактерій на активність фотосинтетичного апарату сої

Анотація

Мета. Визначити відмінності впливу штучного інфікування різними за поширенням і шкодочинністю штамами збудників бактеріальних хвороб — Pseudomonas savastanoi pv. glycinea (кутаста плямистість) та Хanthomonas fuscans pv. fuscans (чорна дрібна плямистість) на параметри фотохімічної активності фотосинтетичного апарату сої (Glycine max). Методи. Класичні мікробіологічні, біофізичні, статистичні. Біофізичний метод індукції флуоресценції хлорофілу застосовували для оцінки стану й активності фотосинтетичного апарату рослин сої за штучного інфікування бактеріальними штамами. Результати. Встановлено тенденцію до зростання мінімальної флуоресценції (F0) листків сої, заражених P. savastanoi pv. glycinea В-9190 та її зниження за ураження X. fuscans pv. fuscans В-9283. У листках уражених рослин виявлено пригнічення показника максимуму флуоресценції (Fm) на 16,2% за інфікування P. savastanoi pv. glycinea В-9190 та її збільшення — на 14,1% за впливу X. fuscans pv. fuscans В-9283. Квантова ефективність фотосистеми ІІ (ФСІІ) — параметр Fv/Fm — зменшувався на 11,5% у листках, уражених P. savastanoi pv. glycinea В-9190, тоді як за інфікування X. fuscans pv. fuscans В-9283 — зростав на 7,1%. Показник «зниження флуоресценції хлорофілу» (величина Rfd), що тісно корелює з фотосинтетичною активністю за інокуляції рослин сої штамами P. savastanoi pv. glycinea В-9190 і X. fuscans pv. fuscans В-9283, пригнічувався майже однаково — на 6,7 і 6,1% відповідно. Висновки. Штучне інфікування найбільш поширеним і шкодочинним збудником P. savastanoi pv. glycinea В-9190 істотно негативно впливало на швидкі «світлові» та повільні «темнові» реакції фотосинтезу через зниження вмісту активного хлорофілу, пригнічення його ресинтезу, погіршення максимальної квантової ефективності ФСІІ і зниження асиміляції вуглецю. Фотосинтетичний апарат сої виявився стійкішим до X. fuscans pv. fuscans В-9283. Патоген пригнічував лише «темнові» процеси фотосинтезу, що може позначатися на продуктивності рослин. Потенційна ефективність асиміляції вуглецю (величина Rfd) пригнічувалася майже однаково — на 6,7 і 6,1 % за штучного інфікування рослин сої фітопатогенними штамами — P. savastanoi pv. glycineа В-9190 і X. fuscans pv. fuscans В-9283 відповідно. Отже, здатність бактеріального збудника більш деструктивно й швидко впливати на рослинний організм дає йому переваги для поширення, масштабування та захоплення певних екологічних ніш і збільшення прояву шкодочинності.