Вихід крохмалю і біоетанолу з посівів кукурудзи залежно від попередників та основного обробітку ґрунту

Анотація

Мета. Розробити основні параметри біоадаптивної технології вирощування кукурудзи (Zea mays L.), визначити врожайність та якість зерна в умовах Степу України. Методи. Основний — польовий дослід, додаткові — лабораторний, розрахунковий і математичної статистики (дисперсійний і кореляційний аналізи). Дослідження проводили в умовах Північного Степу України протягом 2010–2024 рр. Результати. Використання сої як попередника позитивно впливало на врожайність зерна кукурудзи (6,56–7,15 т/га), яка була значно вищою, ніж після інших попередників. Найнижчою врожайність за оранки була після соняшнику — 6,29 т/га. Мінімізація обробітку ґрунту після всіх попередників призводила до достовірного недобору врожаю, який за прямої сівби становив 0,59–2,55 т/га. Водночас урожай зерна кукурудзи за прямої сівби після сої був вищим, ніж за оранки після соняшнику. Уміст крохмалю в зерні кукурудзи мав зворотну залежність від урожайності (r = –0,74) і був більшим за сівби після соняшнику (71,67–72,33%), а найменшим — після сої (70,63–71,47%). На вміст крохмалю в зерні впливала глибина обробітку ґрунту і мала зворотну кореляційну залежність (r =–0,59). За мінімізації основного обробітку спостерігалася загальна тенденція до зменшення біометричних показників качанів, кількості зерен і маси зерна з 1 качана. Встановлено зворотну залежність між показниками структури врожаю та вмістом крохмалю в зерні кукурудзи (r = –0,51 — –0,73). За мілкого обробітку ґрунту вміст крохмалю в зерні на 0,06–0,67% був меншим, ніж у варіантах без обробітку грунту, за глибокої оранки — на 0,57–0,97%. Водночас саме за глибокої оранки було отримано найбільший вихід крохмалю та біоетанолу з одиниці площі як комплексний розрахунковий показник продуктивності посівів — відповідно 4,51–5,05 т/га та 288,2–322,7 Дал/га (2,92–3,27 тис. л/га). За мілкого обробітку ґрунту ці показники були меншими на 4,1–6,8%, за прямої сівби — на 7,1–37,4%. Вихід крохмалю та біоетанолу за прямої сівби кукурудзи після сої був вищим, ніж за оранки після соняшнику та в повторних посівах. Висновки. Для формування стабільної продуктивності посівів та високого виходу крохмалю і біоетанолу в умовах Північного Степу кукурудзу на зерно доцільно вирощувати після кращих попередників на фоні оранки як основного обробітку чорнозему звичайного. Мінімізація обробітку ґрунту призводить до істотного зниження частки реалізації потенціалу продуктивності посівів кукурудзи. Соя є кращим попередником, після якого навіть без обробітку ґрунту показники продуктивності кукурудзи вищі, ніж після соняшнику на фоні оранки.