Насіння соняшнику як перспективний сировинний ресурс для переробної промисловості

Анотація

Мета. Надати концепцію комплексної переробки насіння соняшнику та продемонструвати її перспективи. Показати потенціал насіння соняшнику як джерела цінних речовин. Здійснити пошук й аналіз даних для отримання надійних кількісних характеристик умісту таких класів речовин, як неструктурні вуглеводи, фенольні сполуки, фосфоліпіди й воскові ефіри, з урахуванням морфології насіння, а також відомостей про базові характеристики ботанічного матеріалу, що досліджували в різні часи. Методи. На теоретичному рівні застосовувалили такі методи, як узагальнення, порівняння й аналіз: системний, бібліометричний, контент­аналіз. Для допоміжних операцій з даними користувалися розрахунковими методами: аналізом розмірностей, методом матеріального балансу. Результати. Водо­спирторозчинні вуглеводи в ядрі насіння соняшнику можуть становити до 12% (від знежиреної сухої речовини), а застосування лужних розчинників підвищує їх вихід. Уміст фенольних сполук у знежирених ядрах коливається переважно в інтервалі 1,5–4,2%. Кількість фенольних сполук, які можна класифікувати за підкласами після розділення сучасними хроматографічними методами, становить більш як 30, причому хлорогенова кислота залишається домінуючою (70–85% загального вмісту фенольних сполук). Фосфоліпіди під час дозрівання насіння показують стабільний уміст близько 1%, а фосфатидилхоліни становлять 34–39% фосфоліпідної фракції. Вміст восків у лушпинні сягає 0,10–0,15%, а в олії з лушпиння — 1,5–4,0%, причому їх склад і восків ядра насіння істотно відрізняються. Висновки. Представлено бачення інноваційного технологічного процесу переробки насіння соняшнику як комплексного завдання з отримання максимальної кількості цінних продуктів відповідно до складу основних його морфологічних частин: оболонки та ядра. Узагальнено та оновлено дані про вміст і детальний склад вуглеводів, фенольних сполук, фосфоліпідів та восків. Установлено залежність виходу неструктурних вуглеводів від вибору розчинника й виявлено, що їх склад потребує подальшого уточнення. Значно розширено відомості про виокремлені та ідентифіковані фенольні сполуки. Проаналізовано склад фракції фосфоліпідів, де головним компонентом залишаються фосфатидилхоліни, а також досліджено відповідність складу комерційних лецитинів та складу фосфоліпідів насіння. Узагальнено відомості про вміст і розподіл фракцій восків з лушпиння та ядра, що має значення для їх подальшого використання. Отримані результати дозволяють удосконалити технологію переробки насіння соняшнику з максимальним вилученням цінних компонентів.