Агропродовольчий потенціал аграрного сектору економік Польщі та України

Анотація

Мета. Застосовуючи теоретичні та методологічні підходи, проаналізувати потенціал аграрного сектору економік України та Польщі, визначити напрями партнерської співпраці двох держав, наявних виробничих ресурсів, економічних можливостей і зовнішньоекономічних пріоритетів. Методи. Використовували загальнонаукові методи, зокрема: історичний, логічний, системний і структурний аналіз, аналіз і синтез економічних процесів та явищ, методи кількісного та якісного порівняння, статистичного зведення і групування. Проаналізовано матеріали Державної служби статистики України, Статистичного щорічника сільського господарства Польші, Агенції з реструктуризації та модернізації рільництва Польші, дані Єврокомісії за 2022–2024 рр. Результати. Визначено відмінності в організації й умовах праці польських та українських фермерів. Досліджено умови формування і розвитку та особливості використання аграрного потенціалу України в процесі економічної трансформації й аграрної реформи. Виокремлено проблеми, що стримують процес гармонізації аграрного сектору України з вимогами Європейського Союзу, серед яких — недостатня державна підтримка виробників агропродовольчої продукції, невідповідність принципам і нормам Спільної аграрної політики ЄС. Висновки. З огляду на перспективи членства України в ЄС польським фермерам доведеться взяти до уваги появу потужного конкурента, який не тільки працюватиме на тих самих ринках, що й польські підприємства, а й матиме доступ до таких самих засобів підтримки агропродовольчого виробництва. Показано беззаперечну перевагу України над Польщею за розмірами сільськогосподарських угідь і ріллі, а також за якістю ґрунтів та сприятливим для ведення сільського господарства кліматом. Доведено, що й різниця в розмірах агроструктур сприятиме потенційній перевазі українських виробників завдяки економії на масштабах виробництва. Однак рівень державної підтримки в Україні істотно нижчий, ніж у Польщі, і зводиться фактично до надання пільгових кредитів і грантів, що не забезпечує достатніх стимулів для сталого розвитку фермерських господарств.