Сезонні зміни вологи темно-сірого опідзоленого ґрунту в умовах різної експозиції рельєфу Харківської області

Анотація

Мета. Оцінити сезонну динаміку ґрунтової вологи на елементах рельєфу схилової системи балки — північно­західному й південно­східному схилах, її днищі та на прилеглій рівнинній території в умовах лісостепової зони. Методи. Польовий — для відбору ґрунтових проб; інструментальний — для вимірювання температури ґрунту; лабораторний — для визначення вмісту вологи ґрунту та камерального підрахунку кількості опадів за допомогою мірної склянки; абстрактно­логічний — для формулювання теоретичних висновків; математико­статистичний — для обробки та аналізу отриманих даних. Результати. Дослідження проводили (навесні 2023 р. — влітку 2025 р.) в межах лісостепової зони в Харківській обл. поблизу с. Коротич на 4 формах рельєфу, сформованих унаслідок дії річкової та балкових систем. Ґрунт на схилах і плакорі — темно­сірий опідзолений, у балці — лучний опідзолений. Доведено, що сезонна динаміка вологості ґрунту визначається погодними умовами та типом рельєфу, утворюючи класичний цикл зимово­весняного накопичення, літнього висихання й осіннього її поповнення, проте з різними кількісними значеннями, різниця становить 20–55 мм продуктивної вологи. Ґрунти північно­західних схилів стабільно акумулюють вологу навесні та восени, частково зберігаючи її влітку. Підтверджено швидке висихання верхніх шарів ґрунту на південно­східних схилах через підвищену інсоляцію та нагрівання, що призводить до контрастності вмісту вологи за профілем. Встановлено, що ґрунти рівнини і днища балки мають значну профільну неоднорідність із низькими показниками вологи влітку в період екстремальної посухи. Висновки. Місцеположення ґрунтів у рельєфі зумовлює їх диференціацію за параметрами вологості. Максимум вираженості цих відмінностей властивий для 2­ї частини теплого періоду, діапазон продуктивної вологи сягає 55 мм. Підвищеною зволоженістю за сезонами вирізняються ґрунти північно­західної експозиції, зниженою — південно­східної. Опідзолені ґрунти на плакорі і в днищі балки характеризуються нестабільним водним режимом.