Люцерна посівна як стабілізувальний чинник інтенсифікації кормовиробництва

Анотація

Мета. Підвищити кормову продуктивність люцерни посівної залежно від застосування інокуляції насіння та вапнування ґрунту за безпокривного способу сівби з внесенням гербіциду. Методи. Системний аналіз, польовий, лабораторний, математико­статистичний, порівняльно­розрахунковий. Обробіток ґрунту — загальноприйнятий для зони Лісостепу. Розрахунок норми СаСО3 проводили за гідролітичною кислотністю. Обприскування посіву гербіцидом (Пікадор у дозі 1,0 л / га) — у фазі 3–4­трійчастих листків. Результати. Установлено, що застосування бактеризації насіння люцерни посівної та вапнування ґрунту за гідролітичною кислотністю сприяло підвищенню продуктивності травостою за скошування трьох укосів у фазі бутонізації та одного на початку цвітіння. Найбільший вихід кормових одиниць і сирого протеїну отримали за проведення інокуляції насіння Ризобофітом у поєднанні з Емістимом С за внесення повної норми вапна за гідролітичною кислотністю. Отримані дані свідчать про безперечну ефективність використання досліджуваних чинників при вирощуванні люцерни посівної на корм. Висновки. Обґрунтовано перспективність використання люцерни посівної інтенсивного типу як основного чинника виробництва високобілкових кормів і біологічного азоту у результаті симбіотичної фіксації його із атмосфери повітря, що забезпечить підвищення родючості ґрунту та економію коштів на мінеральні добрива. Для створення потужного травостою та підвищення продуктивності люцерни посівної доцільно проводити інокуляцію насіння біологічними препаратами та вапнування ґрунту за безпокривного способу сівби люцерни посівної з внесенням гербіциду.