Вісник аграрної науки https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk <p><strong>«Вісник аграрної науки»</strong>&nbsp;- український науково-теоретичний журнал.</p> <p><strong>Рік заснування журналу:</strong>&nbsp;1922</p> <p><strong>Мета та завдання журналу «Вісник аграрної науки»: </strong>Мета наукового журналу полягає в інформаційному забезпеченні аграрного наукового співтовариства та сприянні інтеграції вітчизняної науки у світовий простір, висвітленні результатів досліджень, обміні знаннями, розвитку наукового потенціалу. Основні завдання — публікація якісних статей, аналіз актуальних проблем, підтримка дискусій і поширення досвіду.</p> <p><strong>Проблематика:</strong>&nbsp;наукові пошуки українських учених у різних галузях сільського господарства, результати фундаментальних і прикладних досліджень з питань землеробства, рослинництва, тваринництва, кормовиробництва, ветеринарної медицини, селекції, генетики рослин і тварин, механізації, агроекології, радіології, меліорації, переробки та зберігання сільськогосподарської сировини, економіки АПК.</p> <p><strong>Журнал внесено до Переліку наукових фахових видань (категорія «Б») згідно з Наказами МОН України від 02.07.2020 № 886; від 24.09.2020 № 1471; від 21.02.2024 № 220.<br>У виданні можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора, кандидата наук та ступеня доктора філософії за спеціальностями:</strong></p> <ul> <li class="show">091 — Біологія та біохімія;</li> <li class="show">133 — Галузеве машинобудування;</li> <li class="show">193 — Геодезія та землеустрій;</li> <li class="show">194 — Гідротехнічне будівництво, водна інженерія та водні технології;</li> <li class="show">201 — Агрономія;</li> <li class="show">202 — Захист і карантин рослин;</li> <li class="show">203 — Садівництво, плодоовочівництво та виноградарство;</li> <li class="show">204 — Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва;</li> <li class="show">207 — Водні біоресурси та аквакультура;</li> <li class="show">208 — Агроінженерія;</li> <li class="show">211 — Ветеринарна медицина</li> </ul> <p><strong>Індексація видання:</strong></p> <ul> <li class="show"><a href="https://scholar.google.com.ua/citations?user=lfnW5m0AAAAJ&amp;hl=uk">Google&nbsp;Scholar</a></li> <li class="show"><a href="http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&amp;I21DBN=UJRN&amp;P21DBN=UJRN&amp;S21STN=1&amp;S21REF=10&amp;S21FMT=JUU_all&amp;C21COM=S&amp;S21CNR=20&amp;S21P01=0&amp;S21P02=0&amp;S21P03=IJ=&amp;S21COLORTERMS=1&amp;S21STR=%D0%9614378">Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського</a></li> <li class="show"><a href="http://nfv.ukrintei.ua/view/5b1925e17847426a2d0ab1f8">РЕЄСТР&nbsp;наукових фахових видань України</a></li> <li class="show"><a href="http://www.nbuviap.gov.ua/bpnu/index.php?page_sites=journals">Бібліометрика української науки</a></li> <li class="show"><a href="https://search.crossref.org/?q=2308-9377&amp;container-title=Visnyk+agrarnoi+nauky">CrossRef</a></li> </ul> <p>&nbsp;</p> <p><strong>ISSN:</strong>&nbsp;2308-9377</p> <p><strong>Періодичність:</strong>&nbsp;1 раз на місяць</p> <p><strong>Індекс у Каталозі видань України</strong>&nbsp;– 74092.</p> <p><strong>Свідоцтво про реєстрацію:</strong>&nbsp;№ 20236-10636ПР від 14.07.2014</p> <p><strong>Мови видання:</strong> українська, англійська</p> <p><strong>Засновник:</strong>&nbsp;Національна академія аграрних наук України</p> Національна академія аграрних наук України uk-UA Вісник аграрної науки 2308-9377 Гумусний стан та ефективна родючість чорнозему опідзоленого за різних обробітків в агроценозі https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_04_01 Мета. Виявити закономірності формування гумусного стану чорнозему опідзоленого під впливом систематичної оранки, поверхневого обробітку на 10–12 см упродовж 10 років (із 2016 р.), переходу на No­till після оранки і поверхневого обробітку впродовж останніх 5 років (2021–2025 рр.) та визначити рівень реалізації потенційної родючості за виходом зернових одиниць у 5­пільній зерновій сівозміні. Методи. Польовий (встановлення впливу різних систем обробітку на вміст органічної речовини в чорноземі опідзоленому), аналітичний (визначення вмісту гумусу за методом Тюріна), розрахунковий (розрахунок балансу гумусу в 5­пільній сівозміні), статистично­дисперсійний аналіз із використанням комп’ютерної програми Statistica 10. Результати. Дослідження проводили у 2021–2025 рр. на експериментальній базі Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» (ННЦ «ІЗ НААН»). Ґрунтовий покрив поля — чорнозем опідзолений сильнореградований малогумусний середньосуглинковий на карбонатному лесі. За оранки відбувається зниження рівня його природної родючості й посилюється процес мінералізації, проте потенційна родючість цього містить у собі значну частину ресурсу ефективної родючості, яка перевищує необхідний рівень для реалізації агропотенціалу чорнозему опідзоленого в агроценозі. За поверхневого обробітку рівень мінералізації знижується на 15–20%, що обмежує надлишок ресурсу ефективної родючості для отримання рівноцінної продуктивності за проведення оранки. Завдяки посиленню процесу депонування органічної речовини в гумус та оптимізації рівня мінералізації з гуміфікацією природна родючість чорнозему відновлюється. Потеційна родючість покращується завдяки природній ефективній родючості з оптимізованим ресурсом. За обробітку No­till відбувається активне депонування органічної речовини в гумус, що забезпечує відтворення природної родючості. Потенційна родючість має на 15–19% нижчий рівень ефективної родючості порівняно з оранкою. У цьому й проявляється «консервуючий» ефект системи No­till на початковому етапі впровадження, що призводить до зниження виходу зернових одиниць в агроценозі 5­пільної сівозміни в умовах центральної частини Лісостепу України. Висновки. В цих умовах реалізація ефективної родючості чорнозему опідзоленого в 5­пільній сівозміні за виходом зернових одиниць із застосуванням систематичної оранки та поверхневого обробітку була на рівні 4,67–4,82 т/га, за обробітку No­till реалізація агропотенціалу виходу зернових одиниць знизилася на 12,7–13,5%. У разі переходу на No­till після оранки в початковий період агропотенціал їх виходу знизився на 13,5%, а в разі переходу на No­till після поверхневого обробітку — на 9,9%, що в 1,35 раза ефективніше. В початковий період рівень ефективної родючості за виходом зернових одиниць знизився на 12,7–13,5% порівняно з оранкою і поверхневим обробітком. Із застосуванням останнього впродовж 10 років рівень ефективної родючості був на 3,1% нижчим, ніж за оранки. О. Демиденко Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-04-17 2026-04-17 104 4 5 15 10.31073/agrovisnyk202604-01 Оцінювання ефективності систем обробітку ґрунту та удобрення у забезпеченні продуктивності короткоротаційної сівозміни https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_04_02 Мета. Оцінити вплив систем обробітку ґрунту та удобрення на формування продуктивності культур короткоротаційної сівозміни для обґрунтування екологічно збалансованих технологій сталого землеробства і раціонального використання ґрунтових ресурсів. Методи. Дослідження проводили на базі Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції протягом 2019–2024 рр. на чорноземі опідзоленому середньосуглинковому в 4­пільній сівозміні із застосуванням польового, статистичного (для опрацювання результатів) та порівняльно­розрахункового (для визначення економічної ефективності вирощування культур) методів. Результати. Встановлено, що найвищу врожайність гірчиці білої (0,78 т/га) забезпечувала чизельна система основного обробітку ґрунту на фоні органо­мінерального удобрення. Застосування органо­мінеральної системи живлення сприяло підвищенню врожайності цієї культури порівняно з мінеральним фоном на 10–22% за всіх систем обробітку ґрунту. Врожайність пшениці озимої (6,01 т/га) була максимальною за полицевої системи основного обробітку ґрунту на фоні органо­мінерального удобрення, що забезпечило приріст її врожайності відносно мінерального фону на 7%. Найвищу продуктивність сої (2,23 т/га) отримано за чизельної системи основного обробітку ґрунту на фоні органо­мінерального удобрення: приріст урожайності сої порівняно з мінеральним фоном становив 1%. Максимальну врожайність ячменю ярого (4,32 т/га) зафіксовано за полицевої системи основного обробітку ґрунту на фоні органо­мінерального удобрення. Застосування органо­мінерального удобрення забезпечує істотний приріст урожайності ячменю ярого порівняно з мінеральним фоном (4–8%) за всіх систем основного обробітку ґрунту. Висновки. Поєднання раціональної системи основного обробітку ґрунту з органо­мінеральним удобренням є ефективним агротехнологічним прийомом, що забезпечує підвищення продуктивності культур короткоротаційної сівозміни та поліпшення економічних показників виробництва. Інтеграцію адаптивних систем обробітку ґрунту та раціонального удобрення в короткоротаційні сівозміни можна вважати ключовим напрямом сталого землеробства, що сприяє підвищенню продуктивності, збереженню родючості ґрунтів і реалізації Цілей сталого розвитку в аграрному секторі України. В. Кирилюк Т. Тимощук М. Пташнік Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-04-17 2026-04-17 104 4 16 26 10.31073/agrovisnyk202604-02 Оцінювання сортів озимих зернових культур за параметрами пластичності та стабільності https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_04_03 Мета. Оцінити сорти конкурсного сортовипробування пшениці, жита та тритикале озимих за показниками пластичності й стабільності в різних умовах вирощування. Методи. Вимірювально­ваговий — для визначення врожайності, математико­статистичний — для обрахунку пластичності, стабільності та інших статистичних даних. Гідротермічний коефіцієнт погодних умов визначали за шкалою Селянінова. Математико­статистичні дані обчислювали за допомогою програми Microsoft Excel 10. Результати. Дослідження проводили впродовж 2023–2025 рр. у ННЦ «Інститут землеробства (ІЗ) НААН» (с­ще Чабани Фастівського р­ну Київської обл.). Ґрунт дослідного поля — чорнозем типовий легкосуглинковий. Серед сортів зернових культур селекції ННЦ «ІЗ НААН» найкращими визнано сорти пшениці озимої Аргора, Ардамона та Фенікса (середня врожайність зерна — 5,5–6,5 т / га, значення bi — 0,5–0,6, Si2 — 1,0–2,0), сорти жита озимого Єліка й Анже (7,3 і 8,1 т/га, bi — 1,12 та 1,10, Si2 — 9,48 і 9,24 відповідно) та сорти тритикале озимого Олевія і Даміральда (3,9 та 4,2 т/га, bi — 0,56 і 0,33, Si2 — 1,52 й 0,54 відповідно). Висновки. Ці сорти озимих зернових культур є цінними для впровадження у виробництво, оскільки дуже добре реагують на поліпшення умов вирощування і мають стабільну врожайність, що забезпечує отримання високих і сталих урожаїв зерна. Л. Голик О. Левченко Н. Симоненко І. Гаврилюк Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-04-17 2026-04-17 104 4 27 33 10.31073/agrovisnyk202604-03 Вплив фенотипових складових та азотного підживлення на основні ознаки якості пшениці м’якої озимої https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_04_04 Мета. Дослідити частку впливу фенотипових складових та азотних добрив на основні ознаки якості клейковинного комплексу пшениці м’якої озимої, вирощуваної в центральній частині Лісостепу України. Методи. Дослідження зерна й борошна з нього проводили в Миронівському інституті пшениці імені В.М. Ремесла НААН упродовж 2022–2024 рр. із застосуванням таких методів: лабораторного (технологічний аналіз борошна), дисперсійного аналізу (обробка експериментальних даних), факторного аналізу (встановлення чинників, що впливають на якість зерна) та з використанням програм Microsoft Excel 2010 і Statistica 8.0. Показники якості борошна визначали так: індекс седиментації — мікрометодом за А.Я. Пумпянським, уміст білка та вміст клейковини — методом червоної спектроскопії. Результати. Встановлено визначальну роль чинника року вирощування (61,6%) у формуванні вмісту клейковини сортів пшениці м’якої озимої. Генотипова складова найістотніше впливала на індекс седиментації (14,2%), дещо менше — на вміст білка (10,5%) та клейковини (8,6%). Добрива максимально впливали на формування вмісту білка (29,2%) та клейковини (13,0%). Стабільно високі параметри вмісту білка і клейковини демонстрували сорти МІП Аеліта і МІП Відзнака в разі внесення аміачної селітри дозою 75 кг/га д. р., сорт МІП Фортуна — за умови підживлення сумішшю КАС­32 (50 кг/га). За індексом седиментації ці сорти мають середню силу борошна і належать до цінної пшениці. Висновки. Встановлено, що основні ознаки якості клейковинного комплексу досліджуваних сортів пшениці м’якої озимої значною мірою детермінуються її сортовими особливостями. Тому, здійснюючи селекційні заходи з метою підвищення якості зерна, насамперед необхідно віддавати перевагу індексу седиментації, вмісту білка та клейковини. Підібраний за переліченими ознаками вихідний матеріал прискорить селекційний процес і створення нових сортів сильної пшениці. Н. Василенко І. Правдзіва О. Заїма Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-04-17 2026-04-17 104 4 34 41 10.31073/agrovisnyk202604-04 Розвиток і продуктивність травостоїв лядвенцю рогатого на різних фонах удобрення в умовах суходільних лук Півночі Лісостепу https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_04_05 Мета. Виявити реакцію рослин лядвенцю рогатого в чистому посіві та травосумішах зі стоколосом безостим на проведення вапнування, застосування мінеральних і бактеріальних добрив. Визначити закономірності розвитку травостоїв лядвенцю рогатого та розробити технологічні елементи впливу на формування високої продуктивності фітоценозів і підвищення якості корму. Методи. Польовий (облік урожаю зеленої маси ваговим методом із кожної ділянки), лабораторний (визначення вмісту сухої речовини в кормовій масі за допомогою висушування рослинних зразків у термостаті за температури 100–105 оС, математико­статистичний (опрацювання даних урожайності за методом дисперсійного аналізу), системного аналізу (аналіз усіх факторів впливу окремо і в поєднанні). Результати. Польові дослідження розвитку й продуктивності лядвенцю рогатого проводили у 2023–2023 рр. в стаціонарі на дослідних ділянках ДП ДГ «Чабани» ННЦ «Інститут землеробства НААН». Ґрунт дослідних ділянок — темно­сірий опідзолений. Вивчали розвиток і формування травостоїв лядвенцю рогатого в чистому посіві та бінарних травосумішах зі стоколосом безостим залежно від погодно­кліматичних умов, ботанічного складу та щільності ценозів, систем удобрення, строків відчуження надземної маси. Встановлено, що на початку вегетації інтенсивніше розвивалися рослини лядвенцю рогатого в травостоях на фоні внесення фосфорно­калійних добрив чи використання фосформобілізувального бактеріального препарату. Відзначено, що найкращу структуру травостою зі щільністю рослинності 1018–1269 шт. пагонів/м2 за 4­річного використання формували одновидові посіви лядвенцю рогатого за проведення вапнування і внесення повного мінерального добрива N20Р30К45, а також у варіанті з вапнуванням ґрунту й поєднаної дії азотфіксувального та фосформобілізувального бактеріальних препаратів. Висновки. Найвищу продуктивність (8,5–9,2 т/га сухої речовини) у середньому за 4 роки використання забезпечили травостої лядвенцю рогатого в чистому посіві й бінарній суміші зі стоколосом безостим за вапнування ґрунту і внесення повного мінерального добрива N20Р30К45, а також у варіанті з проведенням вапнування та поєднаної інокуляції насіння лядвенцю рогатого бактеріальними добривами — азотфіксувальним Азотофітом®­р і фосформобілізувальним Поліміксобактерином. Поєднане застосування зазначених препаратів на травостоях дає змогу успішно вирощувати лядвенець рогатий у чистому виді з продуктивністю 8,5–9,0 т/га, у травосуміші зі стоколосом безостим — 7,4–8,6 т/га сухої речовини без застосування мінеральних добрив. С. Панасюк В. Кургак Я. Гавриш Н. Мартинюк Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-04-17 2026-04-17 104 4 42 53 10.31073/agrovisnyk202604-05 Прогноз багатоплідності та корекція годівлі поросних свиноматок https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_04_06 Мета. Розробити спосіб прогнозування багатоплідності свиноматок та корекції їх годівлі, що ґрунтуватиметься на особливостях статевого циклу тварин і покращуватиме управління стадом і селекційними процесами. Методи. Дослідження проводили в умовах ТОВ «Агропрайм Холдинг» у 2024–2025 рр. на свиноматках великої білої породи. Статеву поведінку тварин визначали методом хронометражу і візуальних спостережень. Багатоплідність свиноматок розраховували за загальноприйнятими у тваринництві методиками. Біометричну обробку результатів досліджень здійснювали за допомогою методів варіаційної статистики. Результати. На основі моніторингу тривалості тічки після відлучення поросят на 28­й день лактації свиноматок було поділено на 3 групи залежно від типу статевої охоти: група I — коротка охота, група II — середня, група III — довга охота. Встановлено, що свиноматки, які прийшли в охоту на 3–4­й день після відлучення поросят і були запліднені, мали найвищу багатоплідність (14,31 ± 0,33 гол.); ті, що прийшли в охоту на 5–6­й день, характеризувалися середньою багатоплідністю (13,25 ± 0,24 гол.); у свиноматок, які прийшли в охоту на 7–8­й день, багатоплідність була найнижчою (11,43 ± 0,31 гол.). Загалом від свиноматок групи I було отримано 75 14,31 = 243 поросяти, групи II — 195  13,25 = 1656, а від свиноматок групи III — 30  11,43 = 343 поросяти. Висновки. Встановлено залежність багатоплідності свиноматок від терміну їх приходу в охоту після відлучення поросят і можливість її прогнозування за типом статевої охоти. Оскільки відомо, що у свиноматок із короткою статевою охотою багатоплідність сягає 14,31 ± 0,33 гол., із середньою — 13,25 ± 0,24, із довгою — 11,43 ± 0,31 гол., то ці дані було використано для розрахунку оптимальної норми комбікорму для поросних свиноматок за 10 днів до опоросу. Для тварин груп І–ІІІ живою масою 150 кг вона має становити 2,42; 3,41 і 2,39 кг відповідно; для тварин масою 200 кг — 2,59; 2,58 і 2,56 кг, а для тварин масою 250 кг — 2,73; 2,72 і 2,70 кг відповідно. В. Іванов В. Лимар А. Соловйов Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-04-17 2026-04-17 104 4 54 59 10.31073/agrovisnyk202604-06 Створення селекційного матеріалу соняшнику з високим рівнем стійкості до бурої сухої гнилі https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_04_07 Мета. Створити селекційний матеріал соняшнику, стійкий до шкодочинного об’єкта, і вивчити його реакцію на інокуляцію збудником бурої сухої гнилі (Rhyzopus nigricans (Ehrenb.)). Методи. Загальнонаукові (моделювання експерименту та аналіз результатів), польові (вивчення фітопатологічних і біологічних особливостей розвитку зразків соняшнику), лабораторний (визначення продуктивності та її складових — умісту жиру, маси 1000 насінин тощо), добору та гібридизації (створення нового селекційного матеріалу). Результати. Польові дослідження проводили у 2023–2025 рр. на інфекційному полігоні наукової сівозміни Інституту олійних культур (ІОК) НААН (Запорізький р­н Запорізької обл.). Ґрунт сівозміни — чорнозем типовий середньопотужний. Через епіфітотію бурої сухої гнилі в регіонах вирощування соняшнику в Запорізькій, Одеській і Херсонській обл. у 2012 р. було сформовано інфекційний штучний фон з урахуванням інфекційного початку (Rhyzopus nigricans (Ehrenb.)) для дослідження рівня стійкості батьківських форм і нових перспективних гібридів до бурої сухої гнилі в умовах Південного Степу України. Проведено черговий інцухт із подальшим добором зразків соняшнику за загальною комбінаційною здатністю (ЗКЗ) та специфічною комбінаційною здатністю (СКЗ), що мають цінні господарські показники (олійність — 48–52%, урожайність — 0,3–1,1 т/га тощо). Вивчали 60 зразків із селекційних розсадників різного рівня інцухту. У результаті проведеного фітопатологічного тестування відібрано 11 зразків із відносно високим рівнем стійкості (7–9 балів) до бурої сухої гнилі, які відповідали селекційним вимогам. Висновки. В польовій сівозміні ІОК НААН був створений і підтримувався штучний синтетичний інфекційний фон для добору селекційного матеріалу з високим рівнем стійкості до комплексу захворювань, зокрема й бурої сухої гнилі. Встановлено рівень інфекційного навантаження збудниками основних хвороб, які з високим відсотком вірогідності забезпечують контакт патогену з рослиною­господарем. Розроблено шкалу оцінювання стійкості зразків соняшнику до бурої сухої гнилі. Н. Кутіщева Н. Шугурова Л. Шудря Г. Дударєва Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-04-17 2026-04-17 104 4 60 69 10.31073/agrovisnyk202604-07 Development of a test system based on the quantitative polymer chain reaction for the detection of genetic material of the anthrax pathogen https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_04_08 Мета. Розробити вітчизняну тест­систему для детекції ДНК збудника сибірки Bacillus anthracis у біологічному матеріалі та пробах із довкілля на основі кількісної полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) із використанням рекомбінантних контрольних зразків. Методи. Дослідження проводили у 2024–2025 рр. на базі Національного наукового центру «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини» НААН із застосуванням молекулярного тимін­аденінового клонування (для виготовлення рекомбінантних контрольних зразків) і полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу (для визначенням чутливості та специфічності тест­системи). Результати. Сконструйовано рекомбінантний позитивний контрольний зразок, що містить специфічний хромосомний маркер dhp61, а також внутрішній контрольний зразок, який дає змогу виявити інгібітори реакції та запобігає отриманню хибно­негативних результатів. Обидва компоненти інтегровано до складу експериментальної тест­системи Anthrax DNA­test, здатної детектувати хромосомний і плазмідні маркери збудника. Тест­система стабільно виявляє ДНК Bacillus anthracis у широкому діапазоні концентрацій, не реагує на гетерологічні зразки та демонструє повну відтворюваність результатів у разі повторних досліджень. За основними аналітичними характеристиками вона відповідає міжнародним вимогам до діагностичних засобів. Висновки. Створено й апробовано експериментальний набір компонентів для проведення надійної детекції збудника сибірки методом кількісної ПЛР із використанням рекомбінантних контрольних зразків. Запропонована тест­система є перспективною для впровадження у практику лабораторної діагностики, забезпечує можливість підвищення ефективності епізоотичного нагляду в Україні. О. Білойван Т. Дідик А. Завгородній А. Палій Ю. Дунаєв Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-04-17 2026-04-17 104 4 70 79 10.31073/agrovisnyk202604-08 Агробіо­логічне обґрунтування щільності агроценозу амаранту в умовах Південного Степу України https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_04_09 Мета. Визначити найбільш ефективну, адаптовану до конкретних ґрунтово­кліматичних умов щільність агроценозу амаранту для отримання зерна в умовах посушливого Південного Степу України. Методи. Використовували метеорологічні спостереження, вимірювально­ваговий метод для визначення врожайності. Для визначення вірогідності одержаних результатів відмінності між досліджуваними показниками та ознаками застосовували метод дисперсійного аналізу. Математичну обробку результатів проводили за допомогою платформи AgroStat. Для проведення досліджень було обрано насіння амаранту сортів вітчизняної селекції Харківський­1 (універсальний) та Лєра (зерновий). Результати. Дослідження проводили у 2022–2024 рр. в Одеський обл. в кліматичних умовах Придунайского Степу України. Врожайність зерна амаранту сортів Харківський­1 та Лєра протягом 2022–2024 рр. формувалася під впливом погодних умов та наявної густоти стояння рослин. Найкращу середню врожайність зерна амаранту було отримано у 2022 р. (2,44 т/га у сорту Харківський­1 та 2,70 т/га у сорту Лєра). 2024 р. характеризувався вкрай несприятливими погодними умовами, що призвело до значного зниження врожайності обох сортів. Збільшення щільності агроценозу амаранту від 90 до 150 тис. шт. / га сприяє збільшенню його продуктивності з одиниці площі, що дало змогу в середньому отримати 2,15 т / га зерна амаранту сорту Харківський­1 та 2,32 т / га сорту Лєра. Подальше загущення посівів призвело до зниження продуктивності обох сортів. Висновки. Найвищу врожайність зерна амаранту (2,16 т / га) протягом 2022–2024 рр. досліджень отримано в сорту Лєра. Сорт Харківський­1 в умовах посушливого Південного Степу виявився менш урожайним, із рівнем продуктивності в середньому 2,00 т / га зерна. Найвищу врожайність зерна було отримано за щільності агроценозу 150 тис. шт. / га (2,24 т / га). Частка впливу фактора А (сорт) у досліді становила 23,66%, фактора В (щільність агроценозу) — 72,87%. Н. Валентюк Є. Юркевич О. Дробіт А. Томницький Е. Куліджанов О. Завадовська Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-04-17 2026-04-17 104 4 80 86 10.31073/agrovisnyk202604-09 І. В. Мартинюку — 75 https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_04_10 - - Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-04-17 2026-04-17 104 4 87 87 До 90-річчя від дня народження Й.З. Сірацького (1936–2026) https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_04_11 - - Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-04-17 2026-04-17 104 4 88 88