https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk <p><strong>«Вісник аграрної науки»</strong>&nbsp;- український науково-теоретичний журнал.</p> <p><strong>Рік заснування журналу:</strong>&nbsp;1922</p> <p><strong>Мета та завдання журналу «Вісник аграрної науки»: </strong>Мета наукового журналу полягає в інформаційному забезпеченні аграрного наукового співтовариства та сприянні інтеграції вітчизняної науки у світовий простір, висвітленні результатів досліджень, обміні знаннями, розвитку наукового потенціалу. Основні завдання — публікація якісних статей, аналіз актуальних проблем, підтримка дискусій і поширення досвіду.</p> <p><strong>Проблематика:</strong>&nbsp;наукові пошуки українських учених у різних галузях сільського господарства, результати фундаментальних і прикладних досліджень з питань землеробства, рослинництва, тваринництва, кормовиробництва, ветеринарної медицини, селекції, генетики рослин і тварин, механізації, агроекології, радіології, меліорації, переробки та зберігання сільськогосподарської сировини, економіки АПК.</p> <p><strong>Журнал внесено до Переліку наукових фахових видань (категорія «Б») згідно з Наказами МОН України від 02.07.2020 № 886; від 24.09.2020 № 1471; від 21.02.2024 № 220.<br>У виданні можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора, кандидата наук та ступеня доктора філософії за спеціальностями:</strong></p> <ul> <li class="show">091 — Біологія та біохімія;</li> <li class="show">133 — Галузеве машинобудування;</li> <li class="show">193 — Геодезія та землеустрій;</li> <li class="show">194 — Гідротехнічне будівництво, водна інженерія та водні технології;</li> <li class="show">201 — Агрономія;</li> <li class="show">202 — Захист і карантин рослин;</li> <li class="show">203 — Садівництво, плодоовочівництво та виноградарство;</li> <li class="show">204 — Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва;</li> <li class="show">207 — Водні біоресурси та аквакультура;</li> <li class="show">208 — Агроінженерія;</li> <li class="show">211 — Ветеринарна медицина</li> </ul> <p><strong>Індексація видання:</strong></p> <ul> <li class="show"><a href="https://scholar.google.com.ua/citations?user=lfnW5m0AAAAJ&amp;hl=uk">Google&nbsp;Scholar</a></li> <li class="show"><a href="http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&amp;I21DBN=UJRN&amp;P21DBN=UJRN&amp;S21STN=1&amp;S21REF=10&amp;S21FMT=JUU_all&amp;C21COM=S&amp;S21CNR=20&amp;S21P01=0&amp;S21P02=0&amp;S21P03=IJ=&amp;S21COLORTERMS=1&amp;S21STR=%D0%9614378">Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського</a></li> <li class="show"><a href="http://nfv.ukrintei.ua/view/5b1925e17847426a2d0ab1f8">РЕЄСТР&nbsp;наукових фахових видань України</a></li> <li class="show"><a href="http://www.nbuviap.gov.ua/bpnu/index.php?page_sites=journals">Бібліометрика української науки</a></li> <li class="show"><a href="https://search.crossref.org/?q=2308-9377&amp;container-title=Visnyk+agrarnoi+nauky">CrossRef</a></li> </ul> <p>&nbsp;</p> <p><strong>ISSN:</strong>&nbsp;2308-9377</p> <p><strong>Періодичність:</strong>&nbsp;1 раз на місяць</p> <p><strong>Індекс у Каталозі видань України</strong>&nbsp;– 74092.</p> <p><strong>Свідоцтво про реєстрацію:</strong>&nbsp;№ 20236-10636ПР від 14.07.2014</p> <p><strong>Мови видання:</strong> українська, англійська</p> <p><strong>Засновник:</strong>&nbsp;Національна академія аграрних наук України</p> Національна академія аграрних наук України uk-UA Вісник аграрної науки 2308-9377 https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_05_01 - - Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-06-12 2026-06-12 104 5 5 6 https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_05_02 Мета. Визначити вплив доз азотних добрив і позакореневих підживлень кремнієм на врожайність, вихід біоетанолу та енергетичну продуктивність сорго звичайного (двокольорового). Методи. Польовий (встановлення впливу доз азотних добрив на врожайність сорго звичайного (двокольорового)), аналітичний (визначення вмісту крохмалю в зерні), розрахунковий (визначення енергетичної продуктивності), математико­статистичний (опрацювання результатів досліджень із використанням програми Statistica 2013. Результати. Дослідження проводили в тимчасовому польовому досліді у 2021–2025 рр. на Уладово­Люлинецькій дослідно­селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН. Ґрунт поля — чорнозем опідзолений. Наведено результати польових досліджень щодо ефективності застосування азотних добрив і кремнію для підвищення врожайності, виходу біоетанолу та енергетичної продуктивності сорго звичайного (двокольорового). Встановлено, що в умовах достатнього зволоження сорго звичайне (двокольорове) позитивно реагувало на внесення високих доз азотних добрив і позакореневе підживлення кремнієм, формувало високу врожайність, унаслідок чого збільшилися вихід біоетанолу та енергетична продуктивність зерна. Висновки. За вирощування сорго звичайного (двокольорового) в умовах достатнього зволоження найвищої біологічної продуктивності на чорноземі опідзоленому досягли за внесення соломи, 5 т/га + N120P60K60 + Si, 1,0 л/га, урожайність зерна становила 8,8 т/га, уміст крохмалю в зерні — 67,1%, що перевищило контроль без унесення добрив на 3,0 т/га та 4,3% відповідно. Застосування під сорго звичайне (двокольорове) соломи, 5 т/га + N120P60K60 + Si, 1,0 л/га забезпечило найвищий вихід біоетанолу — 2,57 т/га та найбільшу енергетичну продуктивність — 64 ГДж/га, що, відповідно, було більше, ніж на контролі на 0,99 т/га та 25 ГДж/га. За внесення азотних добрив збільшилися вихід біоетанолу із сорго звичайного (двокольорового) на 0,38–0,67 т/га та енергетична продуктивність зерна — на 10–17 ГДж/га, а за підживлення кремнієм — на 0,08–0,20 т/га та 2–5 ГДж/га відповідно. В. Іваніна О. Стрілець Р. Іваніна Г. Мазур О. Шикирява Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-06-12 2026-06-12 104 5 7 14 10.31073/agrovisnyk202605-02 https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_05_03 Мета. Провести еколого­агрохімічне оцінювання стану ґрунтів в агроландшафтах у межах басейнів річок Дністер та Прут Івано­Франківської обл., включно із селітебними територіями, виявити вплив антропогенного навантаження та запропонувати заходи щодо покращення їх екологічного стану. Методи. Агроекологічний моніторинг проводили у 2021–2024 рр. завдяки маршрутному обстеженню території та лабораторному аналізу ґрунтових проб із використанням методів агрохімічного (вміст гумусу, NPK, мікроелементи й важкі метали) та фізико­хімічного аналізу (pH, гідролітична кислотність, сума ввібраних основ, обмінний кальцій і магній). Застосовано математико­статистичний метод аналізу (середнє значення, коефіцієнт варіації, мінімальні та максимальні значення показників). Результати. Дослідження проведено на дерново­підзолистих, сірих лісових, бурих гірсько­лісових, чорноземах опідзолених, лучно­чорноземних, лучно­болотних і торфово­болотних ґрунтах з урахуванням стабілізувальних (перелогів) і дестабілізувальних (агроландшафтів, включно із сельбищною територією — полями, присадибними ділянками) компонентів екосистеми. Аналіз показників родючості ґрунтів підтвердив їх велику різноманітність. Показник обмінної кислотності рНсол. змінювався від дуже сильнокислих (3,6) до слаболужних (7,9), уміст гумусу варіював від середнього (2,2%) до дуже високого (8,2%), легкогідролізного азоту — у межах від дуже низького (71,4 мг/кг ґрунту) до підвищеного (275,0 мг/кг ґрунту), мінерального азоту (N­NO3 + + N­NH4) — від дуже низького (5,0 мг/кг ґрунту) до дуже високого (64,4 мг/кг ґрунту), рухомих сполук фосфору — від низького (3,5 мг/кг ґрунту) до дуже високого (1400,0 мг/кг ґрунту), рухомих сполук калію — від середнього (101,0 мг/кг ґрунту) до дуже високого (1245,0 мг/кг ґрунту) (за Мачигіним). Висновки. Встановлено значний вплив антропогенного чинника на зміну показників родючості ґрунту в агроландшафтах. У ґрунтових пробах бурих гірсько­лісових, дерново­підзолистих, сірих лісових, чорноземах опідзолених, лучно­чорноземних, лучно­болотних і торфово­болотних ґрунтів, відібраних на присадибних ділянках, порівняно з перелогами й полями, виявили більше мінерального азоту — до 64,4 мг / кг, рухомих сполук фосфору — 1400,0, калію — 1245,0, цинку — 20,0, свинцю — 7,4, кадмію — 0,8, заліза — 248,8 мг/кг. Уміст свинцю та кадмію іноді перевищував ГДК (гранично допустиму концентрацію). Для покращення екологічного стану досліджуваних ґрунтів доцільно здійснювати їх системний моніторинг, упроваджувати елементи ґрунтозахисних агротехнологій, особливо на ерозійно небезпечних ділянках бурих гірсько­лісових ґрунтів, регулювати застосування добрив і пестицидів на всіх типах ґрунтів, проводити вапнування кислих опідзолених ґрунтів, відновлювати прибережні захисні смуги й протиерозійні насадження на лучно­чорноземних, лучно­болотних і торфово­болотних ґрунтах, розвивати екологічну освіту населення і фахівців. Г. Давидюк Л. Шкарівська Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-06-12 2026-06-12 104 5 15 28 10.31073/agrovisnyk202605-03 https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_05_04 Мета. Визначити вміст аскорбінової кислоти, антоціанів, флавоноїдів та загальних поліфенольних сполук у свіжій ягоді лохини щиткової (Vaccinium corymbosum L.) сортів різного терміну достигання в умовах Полісся України. Методи. Досліджували 7 сортів лохини щиткової (Фіолент, Река, Спартан, Блукроп, Торо, Гербер, Еліот). Вміст аскорбінової кислоти та загальних поліфенолів визначали за допомогою спектрофотометричного методу із застосуванням спектрофотометра КФК­3­01. За методикою Вронської проводили дослідження щодо вмісту флавоноїдів у ягоді лохини щиткової із застосуванням спектрофотометра ULAB 102UV. Вміст антоціанів визначали за методикою Кривенцова за допомогою спектрофотометра ULAB 102UV. Отримані результати досліджень опрацювали в програмі Microsoft Office Excel 2019 і представили у вигляді середніх значень із стандартними похибками. Результати. Дослідження проводили в Інституті садівництва НААН у період з 2024 по 2025 р. на дослідній ділянці, розташованій на території приватного фермерського господарства в зоні Полісся України у Бучанському р­ні Київської обл. У 2024–2025 рр. уміст аскорбінової кислоти в досліджуваних сортів (Фіолент, Река, Спартан, Блукроп, Торо, Герберт, Еліот) лохини щиткової був у межах 15,6–21,7 мг/100 г. У 2025 р. спостерігали зниження накопичення вітаміну С в ягоді всіх сортів лохини щиткової (12,6–18,4 мг/100 г) порівняно із сезоном 2024 р. (18,6–25,9 мг/100 г). У сезоні 2024 р. загальний уміст поліфенольних сполук у досліджуваних сортів лохини щиткової був вищим (563,0–747,4 мг/100 г) порівняно із сезоном 2025 р. (490,1–652,1мг/100 г). За період 2024–2025 рр. уміст загальних поліфенолів був у межах 570,7–699,8 мг/100 г. Уміст антоціанів у ягоді лохини у 2025 р. значно збільшився (104,4–134,4 мг/100 г) порівняно із сезоном 2024 р. (83,9–111,9 мг/100 г), що було характерним для всіх сортів, окрім сорту Торо. За період 2024–2025 рр. середній уміст антоціанів у ягоді досліджуваних сортів був у межах 100,7–122,1 мг/100 г. Упродовж 2024–2025 рр. середній уміст флавоноїдів у ягоді лохини щиткової варіював від 104,0 до 125,8 мг/100 г. Висновки. Найвищим умістом вітаміну С відзначався сорт раннього терміну достигання Фіолент (21,7 мг/100 г), а найнижчим — сорт середнього терміну достигання Блукроп (15,6 мг/100 г). Найбільший уміст поліфенолів мав сорт пізнього терміну достигання Еліот (699,8 мг/100 г). Серед сортів із найвищим умістом антоціанів був ранній сорт Фіолент (122,1 мг/100 г). Високим умістом флавоноїдів відзначалися сорти Фіолент, Спартан, Герберт та Еліот. О. Євпак Л. Шевчук Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-06-12 2026-06-12 104 5 29 40 10.31073/agrovisnyk202605-04 https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_05_05 Мета. Визначити чутливість збудників субклінічного маститу корів до антимікробних препаратів. Методи. Дослідження проводили протягом 2024–2025 рр. на 9 молочних фермах Тернопільської обл. з поголів’ям від 200 до 1400 корів голштинської породи за безприв’язного способу утримання тварин. Діагностику субклінічного маститу корів проводили мастидин­тестом. Використовували методи: культуральні мікробіологічні (посів проб на поживні середовища, тест на окиснення­ферментацію вуглеводів бактеріями, дослідження гемолітичної активності бактерій на кров’яному агарі, каталазної активності чистих культур, ДНКазної активності стафілококів та їх реакції плазмокоагуляції), а також мікроскопічні (мікроскопія чистих культур мікроорганізмів). Чутливість збудників маститу до антибіотиків визначали диско­дифузійним методом. Отримані дані обробляли методом варіаційної статистики за допомогою програми Statistica 10.0. Результати. Встановлено, що на молочних фермах найпоширенішими збудниками субклінічного маститу корів є мікроорганізми роду Staphylococcus — на них припадає від 30,8 до 90,3% випадків захворювань, а також роду Streptococcus і бактерії групи кишкових паличок (БГКП) — від 6,7 до 38,4%. Дослідження чутливості до антимікробних препаратів свідчать про наявність у більшості виділених збудників множинної резистентності до антибіотиків. Від 50,3 до 100% виділених стафілококів збудників маститу проявляли стійкість до 13 антимікробних препаратів, від 7,7 до 42,7% культур — до 10 препаратів із 23 досліджених, 51,1–100% мікроорганізмів роду Streptococcus і БГКП були стійкі до 9 препаратів, майже 48,9% їх штамів — до 14 антибіотиків. Висновки. Для зменшення випадків виникнення резистентності в мікроорганізмів та її поширення, для розроблення ефективних схем лікування маститу корів необхідно проводити систематичний моніторинг антибіотикорезистентності патогенів у господарствах, який передбачає діагностику маститу, виділення збудників та дослідження їх чутливості до антимікробних препаратів. Ю. Перкій М. Кухтин Н. Болтик Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-06-12 2026-06-12 104 5 41 49 10.31073/agrovisnyk202605-05 https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_05_06 Мета. Оцінити стійкість ефекту селекції за внутрішньосімейною мінливістю маси яєць у повторному раунді їх відбору та надати економічне обґрунтування процесу консолідації заводської лінії м’ясо­яєчних курей. Методи. Дослідження проводили у 2025 р. на базі експериментальної ферми «Збереження державного генофонду птиці» Державної дослідної станції птахівництва Інституту тваринництва НААН на м’ясо­яєчних курях заводської лінії Г2 породи Плімутрок білий української селекції. Використовували такі методи: експериментальний (порівняльний аналіз продуктивності та стабільності племінних груп птиці, сформованих за двома альтернативними схемами відбору), зоотехнічні (індивідуальний облік продуктивних показників, відбір, формування походження птиці), селекційно­генетичний (оцінювання фенотипової консолідованості груп за методом відносного звуження внутрішньогрупової мінливості маси яєць), розрахунковий (аналіз економічної ефективності), статистичні (біометрична обробка даних, розрахунок коефіцієнтів варіації, класифікація родин за рівнем фенотипової стабільності). Результати. Встановлено, що повторний відбір курей покоління F1 за внутрішньосімейною мінливістю маси яєць забезпечив подальше зниження варіабельності цільової ознаки на 1,2%, підвищення рівня фенотипової консолідованості селекційної групи порівняно з вихідним станом лінії від 8,9 до 17,7%, частки стабільних родин — до 89,5%, що підтверджує накопичувальний характер селекційного ефекту. Консолідація супроводжувалася формуванням однорідніших партій інкубаційних яєць (на 6,6%), помірним покращенням відтворних показників (виводимості яєць — на 2,5%, виводу молодняку — на 1,4%) і підвищенням фенотипової однорідності ремонтного молодняку F2 за живою масою на 12,3% без зниження його збереженості та темпів росту. Собівартість інкубаційних яєць знизилася на 9%, кондиційної ремонтної молодки — на 3,4%; покращилися показники економічної ефективності у варіанті з альтернативною схемою селекції, зокрема на 13–19% зріс європейський коефіцієнт прибутку Income Over Feed Cost (IOFC). Висновки. Селекція за внутрішньосімейною мінливістю маси яєць забезпечує стійкий накопичувальний ефект у повторному раунді відбору, сприяє консолідації заводської лінії м’ясо­яєчних курей. Отримані результати підтверджують доцільність використання цього критерію як складової практичних селекційних програм, орієнтованих на підвищення технологічної передбачуваності й ефективності племінного птахівництва. С. Панькова О. Гавілей Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-06-12 2026-06-12 104 5 50 62 10.31073/agrovisnyk202605-06 https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_05_07 Мета. Дослідити вплив довготривалого застосування різних способів обробітку ґрунту та систем удобрення на зміну видового складу та чисельність бур’янів у короткоротаційних сівозмінах за сучасних кліматичних умов Лівобережного Лісостепу. Методи. Польовий — для вивчення взаємодії об’єктів дослідження з біотичними та абіотичними факторами, лабораторний — для здійснення обліку бур’янів із подальшим визначенням їх видового та кількісного складу. Для встановлення залежності між забур’яненістю та агрокліматичними умовами використовували коефіцієнт кореляції (r). Результати. Польові дослідження проводили впродовж 2021–2025 рр. на Черкаській державній сільськогосподарській дослідній станції ННЦ «Інститут землеробства НААН» у межах 2 стаціонарних дослідів із вивчення впливу попередників, обробітку ґрунту та доз добрив на забур’яненість посівів. Ґрунт — чорнозем типовий малогумусний середньосуглинковий. У 5­пільних сівозмінах зернофуражного типу за оранки рівень забур’яненості посівів у середньому є в 1,7 раза нижчим, ніж за поверхневого обробітку, та в 1,8 раза — ніж за плоскорізного. Винятком були посіви соняшнику, де кількість бур’янів за поверхневого обробітку була в 1,25 раза меншою, ніж за оранки, та в 1,8 раза — ніж за плоскорізного обробітку. У посівах ранніх ярих культур переважав мишій сизий (Setaria glauca L.) — до 53–84,7%, частка дводольних (лободи білої і пасльону чорного) становила 14,8–18%. У середньому забур’яненість 1 поля на контролі без добрив за оранки в зерно­трав’яній сівозміні становила 96,9 шт./м2, у просапній сівозміні — 68,5 шт./м2, а за впровадження інтенсивних технологій з унесенням добрив — 103,0 та 84,1 шт./м2 відповідно. За поверхневого обробітку кількість бур’янів без унесення добрив у зерно­трав’яній сівозміні була на рівні 189,8 шт./м2, у просапній сівозміні — 143,4 шт./м2, а за інтенсивних технологій — 193,7 та 118,1 шт./м2 відповідно. У контрольному варіанті без добрив та за безполицевого обробітку в зерно­трав’яній сівозміні зростала кількість мишію сизого, що впливало на збільшення загальної кількості бур’янів. Із підвищенням норм добрив збільшувалася частка дводольних бур’янів — лободи білої й пасльону чорного. Бур’яновий ценоз у 5­пільних сівозмінах сформувався загалом за наявності ярих бур’янів, зокрема: мишію сизого — 42,3–84,7%, пасльону чорного — 0,6–12,9, лободи білої — 5,7–30,3, гірчаку перцевого — 2,2–12,2 та інших бур’янів — до 3,2%. У посівах ярих культур переважав мишій сизий — 59,3–84,7%, частка дводольних (лободи білої, пасльону чорного, гірчаку перцевого) становила 13,7–38,5%. Висновки. Загалом у досліді посіви в зернофуражній сівозміні були забур’яненими більше, ніж у зернопросапній. За інтенсифікації обробітку ґрунту виявлено тенденцію до зменшення забур’яненості посівів в 1,7–1,8 раза. В. Кравченко С. Ярмілко Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-06-12 2026-06-12 104 5 63 71 10.31073/agrovisnyk202605-07 https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_05_08 Мета. Встановити параметри водного режиму ґрунту та врожайності гібридів кукурудзи різних груп ФАО в умовах Степу України за беззмінних посівів і краплинного поверхневого зрошення. Методи. Польові досліди проводили протягом 2021–2025 рр. в Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства НААН в агроекологічній зоні Південного Степу України (с. Наддніпрянське Херсонської обл.). Ґрунт дослідної ділянки — темно­каштановий середньосуглинковий слабосолонцюватий на карбонатному лесі, типовий для зрошуваної зони Півдня України. Використовували гібриди української селекції, що занесені до Державного реєстру сортів рослин України: скоростиглий Степовий (ФАО 190), середньоранній Скадовський (ФАО 290), середньостиглий Асканія (ФАО 320), середньопізній Віра (ФАО 430). У системі захисту рослин застосовували мікробіологічний препарат інсекто­фунгіцидної та рістстимулювальної дії. Діючою основою препарату є міцелій, спори гриба з роду Trichoderma та ризосферні бактерії роду Pseudomonas із титром не нижче 2,0 • 1010 КУО / см3, а також біологічно активні речовини, що утворюють штами­продуценти (Трихопсин БТ). Використовували хімічний синтетичний інсектицидний препарат Бі 58 (діюча речовина — диметоат, виробник — BASF) і фунгіцид Абакус (BASF). Як хімічний меліорант вносили гіпс (CaSO4 • 2H2O) нормою 5 т/га. Полив проводили поверхневим краплинним зрошенням за підтримки передполивної вологості ґрунту в шарі 0–50 см на рівні 80% НВ. Результати. Найменшим коефіцієнт водоспоживання був у середньораннього гібрида Скадовський за використання інтегрованого захисту рослин та хімічного меліоранту як на початку 5­річного терміну беззмінних посівів, так і в заключні роки (320,64 та 313,12 м3 / т відповідно). Особливо відчутне зростання водоспоживання спостерігали за відсутності засобів захисту й меліоранту в заключні роки беззмінних посівів порівняно з вихідними. В гібридів Асканія та Віра водоспоживання збільшилося, відповідно, на 237,11 та 347,16 м3 води на формування 1 т зерна, що майже збігається з коефіцієнтом водоспоживання в середньораннього гібрида Скадовський. Висновки. Використання беззмінних посівів кукурудзи в умовах Південного Степу України за краплинного поверхневого зрошення можливе без істотного зниження врожайності зерна за умов застосування інтегрованого захисту рослин від шкідливих організмів, внесення хімічного меліоранту та використання гібридів кукурудзи, що адаптовані до беззмінних посівів. Р. Вожегова Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-06-12 2026-06-12 104 5 72 80 10.31073/agrovisnyk202605-08 https://www.agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_05_09 Мета. Оцінити адаптивний потенціал поєднаного застосування інгібітора нітрифікації N­Lock™ Max і біостимулятора­азотфіксатора Blue N™ за різних кліматичних умов у період вегетації (діапазон ГТК — 0,56 –1,09) для забезпечення стабільного азотного статусу та продуктивності кукурудзи в умовах Лісостепу України. Методи. Для оцінювання азотного статусу рослин використовували метод Yara N­Tester­метрії. Статистичну обробку проводили методами 3­факторного дисперсійного й кореляційного аналізів для встановлення закономірностей між гідротермічними показниками та ефективністю досліджуваних технологічних заходів. Результати. Польові дослідження проводили впродовж 2023–2025 рр. на 3 контрастних локаціях: у с. Черкас Білоцерківського р­ну Київської обл. (чорнозем типовий) та Шаргородському й Тульчинському р­нах Вінницької обл. (сірі лісові ґрунти). Встановлено, що досліджувані сезони характеризувалися значним гідротермічним контрастом. У посушливому 2024 р. (Шаргород) зафіксовано 19 днів із критичними температурами повітря і дефіцит опадів (ГТК = 0,56), що призвело до дегідратації верхнього шару ґрунту та блокування кореневого поглинання азоту. Доведено, що за таких умов провідну адаптивну роль відіграє препарат Blue N™ (на основі Methylobacterium symbioticum), який виконує роль фізіологічного буфера, забезпечуючи автономне надходження азоту в листки, що дає змогу підтримувати індекс Yara N­Tester на рівні 539–552 од. (на 5,7–8,2% вище, ніж на контролі) та зберегти врожайність — 8,7 т/га. Доведено, що у вологі періоди (Левківці, 2025 р., ГТК = 1,09, сума опадів — 266,3 мм) критичного значення набуває хімічна стабілізація азоту препаратом N­Lock™ Max. Утримання азоту в амонійній формі завдяки інгібуванню процесу нітрифікації усунуло ризики промивання нітратів, що забезпечило на 25% вищу агрономічну окупність добрив. Статистично підтверджено, що поєднання препаратів на фоні N90 забезпечує врожайність, еквівалентну повному фону N120 без стабілізаторів. Висновки. Поєднання технологій хімічної стабілізації та ендофітної азотфіксації дає змогу нівелювати ризики азотного дефіциту незалежно від мінливості гідротермічних умов. Результати дослідження є науковим підґрунтям для впровадження систем кліматично орієнтованого точного землеробства з метою гарантування продовольчої безпеки в умовах глобального потепління. В. Павленко Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-06-12 2026-06-12 104 5 81 87 10.31073/agrovisnyk202605-09