Особливості формування продуктивності сої на дерново-підзолистому ґрунті в лізиметричних дослідженнях

Анотація

Мета. Дослідити ефективність вирощування сої на осушуваному дерново­підзолистому ґрунті за різного рівня органо­мінерального живлення без регулювання (природне зволоження) і з регулюванням водно­повітряного режиму (за допомогою лізиметричних пристроїв) та визначенням найоптимальнішої системи удобрення культури. Методи. Лізиметричний (лізиметри­збирачі та лізиметри­випаровувачі), лабораторно­аналітичний, системного аналізу, порівняння, обробка експериментальних даних — за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Office Excel. Результати. Встановлено, що на органо­мінеральних фонах порівняно з площею асиміляційної поверхні в контрольному варіанті (20,7 тис. м2/га) площа асиміляційної поверхні рослин сої збільшилася до 27,6–36,7 тис. м2/га. Відповідно збільшилася й кількість бобів з 8,6 до 13,2–14,2 шт. та насінин на рослині з 17,3 до 26,4–25,7 шт. За умов регулювання рівня ґрунтових вод на глибині 110 см упродовж вегетації площа листкової поверхні збільшилася на 11–20%, кількість генеративних органів рослин — на 17–42%. В умовах природного зволоження за позакореневих підживлень рослин нанодобривом Нано­Мінераліс РК (у фазі 6–7 трійчастих листків і перед цвітінням) на фоні N60Р60К60 (зокрема, з роздільним унесенням азоту) + побічна продукція урожайність зерна сої становила 2,33–2,65 т/га, що на 13,1–28,6% більше, ніж у варіантах без унесення нанодобрив. Штучне водорегулювання сприяло підвищенню врожайності сої на зазначених фонах до 2,89–3,28 т/га, або в середньому на 23%. На органо­мінеральних фонах вихід кормових одиниць за природного вологозабезпечення становив 2,99–3,84 т/га, за оптимального — 3,68–4,76 т/га. Порівняно з рентабельністю за біологічної системи удобрення 75% рентабельність вирощування сої за використання N60Р60К60 знизилася до 12–33%, за штучного водорегулювання становила 35–60%. Висновки. Експериментально встановлено, що в технології вирощування сої на дерново­підзолистому ґрунті оптимізація водно­повітряного (оптимальне вологозабезпечення) і поживного режимів за поєднання мінеральних добрив (N60Р60К60, зокрема за роздільного внесення азоту) та органічних (побічна продукція попередника (кукурудзи) з позакореневим підживленням посівів нанодобривами забезпечує врожайність зерна 2,65–3,28 т/га. Отже, функціонування досконалої меліоративної системи є істотним чинником формування врожайності зерна сої.