Інтелектуальне сільське господарство — детермінант інноваційного розвитку технічного забезпечення агропромислового виробництва

Анотація

Мета. На основі аналізу глобальних тенденцій генезису смарттехнологій у сільському господарстві визначити пріоритетні напрями розвитку техніко­технологічної бази агропромислового виробництва в Україні з метою підвищення ефективності бізнесу та забезпечення продовольчої безпеки держави. Методи. Методологічну основу дослідження становлять монографічний, системного аналізу, порівняльно­описовий та абстрактно­логічний методи, що дали змогу узагальнити світові й національні тенденції розвитку точного землеробства та інтелектуального сільського господарства, оцінити рівень упровадження інноваційних техніко­технологічних рішень в аграрному секторі України, обґрунтувати стратегічні напрями розвитку точної агроінженерії в контексті сталого виробництва. Результати. Здійснено аналітичне дослідження розвитку складових інтелектуального сільського господарства у світі та особливостей їх застосування в Україні. Окреслено стратегічні напрями розробок у галузі точної агроінженерії для забезпечення сталого виробництва продовольства і відповідності Європейському зеленому курсу, які мають спиратися на потенціал вітчизняного агробізнесу, машинобудування і науки. Підкреслено провідну роль державного стратегічного управління в розвитку інженерно­технічного забезпечення новітніх технологій агровиробництва. Висновки. Інтелектуальне сільське господарство — це новий етап генезису техніко­технологічного забезпечення, що базується на поєднанні інноваційних технологій, державного стратегічного управління і розвитку національного машинобудівного потенціалу. Саме узгоджена дія цих складових визначатиме ефективність інноваційного оновлення агропромислового виробництва та його конкурентоспроможність. Якісно нова модель техніко­технологічного оновлення виробничої бази сільського господарства для узгодження цілей технічної модернізації з національними пріоритетами продовольчої безпеки та аграрної політики має спиратися не лише на технологічні інновації, а й на систему державного планування, регуляторної підтримки та інституційного супроводу. Рівень державної підтримки визначатиме темпи і якість трансформації виробничих систем АПК.