Родючість чорнозему опідзоленого за різних систем удобрення в агроценозі Центрального Лісостепу

Анотація

Мета. Науково-теоретично обґрунтувати та розробити порівняльну базову модель фізико-хімічного стану ґрунтової товщі для умов відтворення родючості чорнозему опідзоленого за довгострокового застосування органічної та інтенсивної системи удобрення при вирощуванні зернових культур в короткоротаційній зерно-просапній сівозміні для умов Центрального Лісостепу України. Методи. Польовий — закладання і проведення польового стаціонарного досліду для вивчення впливу систем удобрення на зміну фізико-хімічних властивостей чорнозему опідзоленого та визначення продуктивності сівозміни; лабораторний — для встановлення кількісних і якісних характеристик фізико-хімічного та гумусного станів чорнозему опідзоленого; порівняльно-розрахунковий та статистичний — для моделювання залежності між параметрами фізико-хімічного та гумусного станів і визначення показників продуктивності агроценозу. Результати. Установлено, що функціональний зв’язок між умістом гумусу, актуальною, гідролітичною кислотністю та сумою увібраних основ у метровій товщі чорнозему опідзоленого за органічної системи удобрення більш тісний, наж за інтенсивної системи удобрення: коефіцієнт детермінації між умістом гумусу та фізико-хімічними показниками становить 56–72%, за інтенсивної системи удобрення — 48–55%, що забезпечується посиленням процесів реградації метрової товщі чорнозему та проявляється у підвищенні лінії закипання СаСО3, яка перебуває на глибині 55–60 см від поверхні ґрунту проти 65–70 см за інтенсивної системи удобрення. Висновки. Високі значення суми увібраних основ за верхніми типовими значеннями пов’язані з наявністю карбонатів у нижній частині метрової товщі, кількість яких зростає за органічної системи удобрення: відбувається посилення процесу реградації. Лінія закипання СаСО3 знаходиться на глибині 55–60 см від поверхні ґрунту проти 65–70 см за інтенсивної системи удобрення. У середньому за 2016–2019 рр. найвищу продуктивність за виходом зернових, кормових, кормо-протеїнових одиниць та перетравного протеїну за органічної системи мала пшениця озима: 5,51 т/га, 7,05 т/га, 6,52 т/га та 0,92 т/га відповідно або 90–92% від виходу за інтенсивної системи удобрення. Коефіцієнт варіації врожайності зернових культур за органічної системи удобрення був нижчим, крім урожайності ячменю, порівняно з інтенсивною системою удобрення: 7,95% проти 10,5%.