Енергетична ефективність вирощування сільськогосподарських культур за різних систем удобрення сірого лісового грунту

Анотація

Мета. Провести біоенергетичне оцінювання систем удобрення культур на сірому лісовому ґрунті в умовах стаціонарного досліду. Методи. Використовували загальнонаукові (польовий, морфолого­генетичний, порівняльно­аналітичний, агроаналітичний, лабораторний) і спеціальні методи (методика біоенергетичного оцінювання систем землеробства за Ю.О. Тараріко). Результати. Встановлено, що тривале застосування мінеральних добрив на фоні внесення вапнякових меліорантів на сірому лісовому ґрунті сприяє суттєвому збільшенню вмісту гумусу в орному шарі. Визначено агрономічну та енергетичну ефективність вирощування сільськогосподарських культур у ланці сівозміни, розраховано енерговміст основної й побічної продукції, затрати антропогенної енергії, енергопотенціал органічної речовини орного шару і показник біологічної акумуляції енергії. Висновки. Серед варіантів удобрення найвищий уміст гумусу в орному шарі — 1,21% — забезпечує внесення подвійної норми мінерального добрива за нейтралізації надмірної кислотності. Розрахунки енергопотенціалу органічної речовини орного шару сірого лісового ґрунту показали, що найнижчий він був за внесення подвійної норми мінерального добрива на фоні вапнування — 752 ГДж/га, а максимальний на перелозі — 1739 ГДж/га, що приблизно в 2,5 раза більше, ніж у варіанті стаціонарного досліду. Коефіцієнт енергетичної ефективності у ланці сівозміни був мінімальний у разі внесення одинарної норми мінерального добрива — 7,5, на фоні вапнування за внесення одинарної чи подвійної норми мінерального добрива досягав 8,8, а максимальне значення мав у варіанті «сидерати + 1,0 Нг СаСО3» — 9,4. Загалом величина цього коефіцієнта значно залежала від культури сівозміни. Найменші його значення спостерігалися у разі вирощування сої — 6,6–7,8; за вирощування ячменю ярого вони зростали до 9,4–10,0 і досягали максимальних значень за вирощування гречки — 9,0–11,2. Найнижчі значення біологічної акумуляції енергії (БАЕ) були характерні для варіантів із внесенням одинарної норми мінерального добрива та сидератів на фоні вапнування — 71–76 ГДж/га, у разі внесення вапна та подвійної норми мінерального добрива вони сягали максимуму — 170 ГДж/га.