Застосування методу лазерної дифракції для класифікації ґрунтів за гранулометричним складом

Анотація

Мета. Дослідити можливість застосування методу лазерної дифракції для класифікації ґрунтів за гранулометричним складом та переходу від використовуваної в Україні двочленної класифікації ґрунтів до міжнародної тричленної. Методи. Застосовували аналітичні методи досліджень (визначення гранулометричного складу ґрунту за ДСТУ 4730:2007, ДСТУ ISO 11277:2005 і методом лазерної дифракції, аналіз отриманих даних) та математико­статистичний (порівняння даних гранулометричного складу). Дослідження проводили на стандартних зразках ґрунту: ДСЗУ 163.5­2015, ГСЗУ 163.1­2015, ГСЗУ 163.2­2015, ГСЗУ 163.6 2019. Результати. Встановлено, що значення вмісту фракцій фізичної глини, визначені згідно з ДСТУ 4730:2007 і методом лазерної дифракції із застосуванням реагентів та етапів пробопідготовки, описаних у ДСТУ 4730:2007, відрізняються неістотно й відповідають одному класу ґрунту за сучасною українською класифікацією. Різниця у значеннях вмісту фракцій, установлених за ДСТУ ISO 11277:2005 і методом лазерної дифракції із застосуванням реагентів та етапів пробопідготовки, описаних у ДСТУ ISO 11277:2005, не перевищує 6%, клас ґрунту за тричленною міжнародною класифікацією і в цьому разі є однаковим. Пробопідготовка у процесі визначення гранулометричного складу методом лазерної дифракції неістотно впливає на встановлення класу ґрунту. Висновки. Доведено можливість застосування даних, отриманих методом лазерної дифракції, для визначення класу ґрунту із застосуванням різних класифікацій. Для встановлення класу ґрунту за сучасною українською класифікацією запропоновано використовувати індекси рефракції для певного типу ґрунту, визначені за апроксимації даних методу лазерної дифракції через дані за ДСТУ 4730:2007, а для встановлення класу ґрунту за класифікацією USDA/FAO — індекси рефракції для певного типу ґрунту, визначені в результаті апроксимації даних методу лазерної дифракції через дані, встановлені згідно з ДСТУ ISO 11277:2005.