Розвиток кластерної політики в агропродовольчій сфері України

Анотація

Мета. Узагальнити наявні підходи до визначення сутності поняття «кластерна політика» та розкрити стан її розвитку в агропродовольчій сфері України. Методи. В дослідженні використано загально­наукові методи наукового пошуку: монографічний і діалектичний — для аналізу еволюції та становлення кластерних формувань в агропродовольчій сфері, визначення сутності базових категорій, особливостей створення кластерних об’єднань у молокопродуктовому бізнесі; системного узагальнення — для систематизації аспектів продовольчої політики в Україні й країнах ЄС та обґрунтування висновків; табличний — для демонстрації місця кластерів у національній стратегічній політиці розвитку агропродовольчого сектору. Результати. Встановлено, що стратегічні пріоритети розвитку кластеризації галузей економіки в Україні є визначеними, проте необхідно прискорити розроблення: законодавчо­нормативної бази кластерів з інструментами фінансової і консультативної підтримки, механізмів їх оцінювання та моніторингу, заходів щодо залучення до кластерних ініціатив впливових стейкхолдерів тощо. На прикладі молокопродуктових кластерів України показано, що кластерний рух є драйвером економічного зростання в кожній конкретній галузі агропродовольчої сфери. Діяльність підприємств у кластерах заснована на принципах довгострокового, взаємовигідного партнерства, створенні передумов для підвищення зайнятості населення в регіонах, залученні більшої кількості малих підприємств, забезпеченні якості й безпечності харчової продукції, стійкому розвитку підприємств у сировинній, переробній та інших ланках виробничо­збутових ланцюгів. Висновки. Вітчизняний і європейський досвід доводить перспективність розвитку кластерної системи в агропродовольчій сфері й необхідність формування ефективної кластерної політики, що координуватиме потоки знань усередині кластерів і їх діяльність з урахуванням пріоритетів розвитку регіонів, їх спеціалізації та інновацій.