Структура врожаю пшениці озимої залежно від строків сівби

Анотація

Мета. Визначити закономірності формування елементів структури врожаю пшениці м’якої озимої, розкрити механізми їх адаптації до змін клімату на основі використання біологічного потенціалу рослин і підбору строків сівби в умовах Західного Лісостепу України. Методи. Польовий (проведення експериментів за розробленою схемою, дослідження біометричних параметрів рослин), лабораторний (аналіз рослин, оцінювання якості врожаю), вимірювально­ваговий (біометричні показники індивідуальної продуктивності сортів, визначення параметрів структури врожаю), математико­статистичний, порівняльно­розрахунковий (обґрунтування достовірності отриманих результатів). Результати. Дослідження проводили на дослідних ділянках Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН (ґрунт — чорнозем глибокий малогумусний, середньосуглинковий) упродовж 2007–2024 рр. Встановлено чітку залежність формування основних елементів структури врожаю пшениці озимої від строків сівби з домінуванням окремих показників у варіантах різних термінів висіву. Найбільш тісний взаємозв’язок відзначено між щільністю продуктивного стеблостою і строком сівби, дещо менший — між масою 1000 зерен і строком сівби. Висновки. Результати експерименту, проведеного впродовж 2007–2024 рр., підтверджують значний вплив строків сівби на величину основних елементів структури врожаю пшениці озимої. Формування густоти продуктивного стеблостою в межах 440–488 шт./м2, кількості зерен у колосі — 36,5–41,0 шт., маси зерна з колоса — 1,50–1,74 г, маси 1000 зерен — 40,6–42,1 г за сівби в оптимальні строки висіву сприяло одержанню врожайності пшениці озимої на рівні 6,14–6,31 т/га, а в окремі роки — 7,33–7,82 т/га.