Сортові й технологічні аспекти вирощування буряків кормових у зоні Лісостепу

Анотація

Мета. Визначити особливості формування врожайності та якості буряків кормових залежно від сорту, системи удобрення та технологічних способів вирощування, а також придатність різних форм коренів до механізованого збирання. Методи. Польовий (фенологічні спостереження та обліки), лабораторний (визначення якості коренеплодів), статистичний (дисперсійний аналіз даних урожайності), вимірювально­ваговий аналіз (визначення структури врожаю), системного аналізу. Результати. Дослідження проводили в стаціонарі на дослідних ділянках ДП «ДГ “Чабани”» ННЦ «Інститут землеробства НААН» Фастівського р­ну Київської обл. у 2021–2024 рр. Ґрунт дослідних ділянок — темно­сірий опідзолений крупнопилувато­легко­суглинковий. Висвітлено проблемні аспекти вирощування буряків кормових у зоні нестійкого зволоження, досліджено процеси росту та закономірності формування врожайності коренеплодів буряків кормових відповідно до ґрунтово­кліматичних умов зони, сортового добору насіння, удобрення та густоти насадження ценозів, строків і способів збирання коренеплодів. Висновки. За врожайністю багаторосткові сорти буряків кормових переважали одноросткові форми на 4–20% і забезпечували приріст урожаю на рівні 3–16 т. Із багаторосткових зразків найвищу продуктивність формували посухостійкі сорти Бригадир (Німеччина) і Сонет (Україна), які за роки вирощування на фонах N45Р45К45 та повного мінерального живлення N45Р45К45 + комплекс макро­ та мікроелементів забезпечили врожайність коренеплодів у межах 72–78 т/га. Одноросткові сорти буряків кормових формували меншу продуктивність, ніж багаторосткові, однак уміст сухої речовини в них був вищим на 0,7–1,4%, за винятком сорту напівцукрових форм Центаур Полі, в якого вміст сухої речовини становив понад 12,8%. Для застосування механізованого збирання кормових коренеплодів краще вирощувати одноросткові форми буряків кормових, зокрема сорти Рубікон і Аспор, які формували корені із заглибленням у ґрунт понад 60%, відхиленням від осьової лінії рядка не більше 22% й на 75% були пристосованими до використання машинного комплексу.