Радіоекологічно-ландшафтне комплексне районування Українського Полісся як основа повоєнного відродження регіону

Анотація

Мета. Створити ГІС­методологію районування Українського Полісся, розробивши індекс радіоекологічної критичності (ІРК) для оцінювання забруднених радіонуклідами територій з урахуванням природних, антропогенних та соціальних чинників, а також для планування природокористування в постчорнобильський період. Методи. ІРК інтегрує низку параметрів: гідрографічні умови, рельєф, акумуляцію стоку, ґрунтовий і наземний покрив, забруднення ландшафту 137Cs та дозове навантаження. Використано дані OpenStreetMap, SRTM, CGLS, ESA WorldCover, тематичних карт Національного атласу України та QGIS для моделювання. Категоріальні дані оброблено як векторні шари, безперервні — як растрові з рекласифікацією. Апробацію проведено біля с. Розсохівського (Житомирська обл.) з валідацією (похибка < 25%). Результати. ІРК забезпечує оцінювання радіоекологічних ризиків, виявляючи їх просторову варіабельність. Найвищі значення (148,1–185,0) зафіксовано в заболочених низинах і лісах, помірно та слабокритичні зони (37,1–111,0) — на схилах із дерново­підзолистими ґрунтами, некритичні (< 37,0) — на ріллі. Методика підтверджує кореляцію з ландшафтно­геохімічними особливостями, що забезпечує її ефективність для ідентифікації пріоритетних зон реабілітації. Висновки. ІРК формує основу комплексної ГІС­методології для радіоекологічного районування Українського Полісся, інтегруючи природні, антропогенні та радіоекологічні параметри. Використання відкритих геопросторових ресурсів дає змогу масштабувати методологію на інші техногенно забруднені території, водночас адаптуючи її. Практична цінність полягає у створенні науково­методичної бази для відновлення деградованих ґрунтів, що відповідає «Цілям сталого розвитку», ухваленим ООН. Перспективи містять деталізацію аналізу, розширення спектру антропогенних чинників і впровадження в системи екологічного моніторингу.