Тенденції зміни строків сівби пшениці м’якої озимої (Triticum aestivum L.) у південній частині Правобережного Лісостепу України за трансформації клімату

Анотація

Мета. Вивчення тенденцій зміни термінів сівби пшениці озимої за трансформації клімату та використання сучасних інноваційних сортів із визначенням найкращого з них. Методи. Польовий, лабораторний, статистичний. Результати. Уперше в південній частині Правобережного Лісостепу України досліджено тенденції зміни термінів сівби пшениці озимої за аридизації кліматичних умов, глобального потепління, використання сучасних сортів і нанотехнологій. У 50­х роках минулого століття найкращими вони були 25 серпня, 70­х — 10, 80­х — 10–15, в завершальному десятиріччі — 20 вересня. Останніми роками спостерігається посилення посухи, продовження термінів осінньої вегетації рослин. Це вносить істотні коригування строків сівби. За роки нинішнього століття пшениця озима найвищу продуктивність формує за сівби 30 вересня. У 50­ті роки минулого століття озимі, посіяні раніше оптимальних строків, формували врожайність вищу, ніж посіяні пізніше, а з 80­х років, навпаки, пізніші посіви були продуктивнішими. Вірогідність одержання високої врожайності за ранньої сівби становить 6%, допустимо ранньої — 24, оптимальної — 61, пізньої — 9%. Виявлено відмітні особливості адаптивної реакції на строки сівби різних генотипів. Вис­новки. Установлено тенденцію до зміщення термінів сівби пшениці озимої в бік пізніших: порівняно з термінами сівби в 50­ті роки минулого століття — на 30 днів; 70­ті — 20; 80­ті — 15–20; 90­ті роки — на 10 днів. Нині оптимальні строки сівби припадають на 30 вересня і значною мірою залежать від генотипу.