Ефективність форм і строків внесення цинку на посівах пшениці озимої

Анотація

Мета. Вивчити вплив форм, способів внесення цинку на формування врожаю та якості зерна пшениці озимої м’якої. Методи. Польові, лабораторні, статистичні. Супутні спостереження та аналізування виконано загальноприйнятими методами відповідно до стандартних методик. Статистичну обробку отриманих результатів виконано з використанням пакета прикладних програм Excel і Statistika, методами дисперсійного, кореляційного та регресійного аналізів. Результати. За внесення N90P60K40, у складі якого суперфосфат модифіковано коплексонатом цинку на основі оксіетилендендифосфонової кислоти (ОЕДФ) приріст урожаю становив 20,2% проти варіанта без добрив, зокрема 6,4% за рахунок цинку. Доцільно вносити мікроелемент цинк у вигляді його комплексонату з ОЕДФ, приріст урожаю порівняно з сульфатом цинку — 0,16 т/га, а загальна частка впливу цього чинника — 14%. Унесення комплексонату цинку під передпосівну культивацію в дозі 2 кг/га не мало переваги перед одноразовим обробітком рослин у фазі кущіння дозою 250 г/га, але перенесення цього заходу на фазу стеблування забезпечило істотний приріст урожаю (0,2 т/га при НСР0,95 = 0,18). Висновки. Позакореневе підживлення розчином комплексонату цинку (250 г/га) підвищує урожайність зерна пшениці озимої з найбільшим ефектом від 2­разового обробітку у фази кущіння та стеблування; приріст становить 0,20–0,54 т/га. Ефективність використання Zn в посушливих умовах Півдня України на 75,7–96% визначається гідротермічними умовами весняної вегетації, але при цьому мікроелемент сприяє розвитку стійкості рослин пшениці озимої до температурного стресу. Концентрація цинку в зерні дослідних варіантів коливалася в межах 18,4–22,1 мг/кг (на контролі — 14,5 мг/кг).