Інституційні важелі забезпечення еколого-економічної ефективності сільськогосподарського землекористування

Анотація

Мета. Здійснити еколого­економічну оцінку ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення в Київській обл. у порівнянні зі станом еколого­економічної ефективності землекористування на національному рівні і запропонувати інституційні важелі забезпечення її ефективності. Методи. За допомогою системного аналізу та синтезу із залученням статистичного та кореляційного аналізів із наступною демонстрацією результатів за допомогою графічного методу здійснюється еколого­економічна оцінка відмінності рівня ефективності використання агроугідь у Київській обл. від його стану на національному рівні. На основі монографічного методу проведено узагальнення досвіду досліджень вітчизняних шкіл ґрунтознавства, агроекології, що покладено в основу запропонованих напрямів інституціонального вдосконалення шляхів подолання еколого­економічної кризи сільськогосподарського землекористування. Результати. Відзначено, що сучасні організаційно­економічні підходи до сільськогосподарського землекористування в Україні не забезпечують його збалансованого стану. Визначено концептуальні аспекти забезпечення прийнятного рівня агроекологічної безпеки сільськогосподарського землекористування за товарного виробництва рослинництва та показано роль місцевих громад у розв’язанні цієї проблеми в світлі адміністративної реформи України. Наголошено на значущості запровадження вільного економічного обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Висновки. Доведено, що нарощування прибутків в агропідприємстві призводить до виснаження агроресурсного потенціалу, що відбувається нині в Україні і створює загрози забезпеченню прийнятного рівня агроекологічної та продовольчої безпеки. Показано значущість інституціональних і економічних важелів у оновленні організаційно­економічних умов господарювання. Ці умови спрямовано на створення фінансово­економічної відповідальності господарюючих суб’єктів за рівень агрохімічних параметрів якісного стану ґрунтового покриву агроугідь, що є дієвим напрямом забезпечення відновлення і збереження агроресурсного потенціалу.