Пряма сівба — no-till: агрофізична експертиза стадії переходу

Анотація

Мета. Провести агрофізичну експертизу чорнозему типового надглибокого малогумусного легкосуглинкового Лівобережного Лісостепу України за показниками структурноагрегатного та гумусного станів у період переходу від прямої сівби на систему землеробства notill. Методи. Загальнонаукові (польовий, морфогенетичний, порівняльноаналітичний, агроаналітичний, лабораторний) і спеціальні (визначення вмісту елементарних ґрунтових часток та мікроагрегованості мікроскопним методом за С.Ю. Булигіним). Результати. Експериментально встановлено, що 10річне застосування прямої сівби загалом не спричиняє істотних змін макроструктурного стану ґрунту порівняно з полицевою оранкою, проте на її удобрених фонах зростає грудкуватість (показник дефляційної стійкості) та середньозважений діаметр водостійких агрегатів (показник водноерозійної стійкості). При цьому спостерігається погіршення мікроагрегатного стану ґрунту, зумовлене відсутністю протекторного 3–4сантиметрового шару рослинних решток, які є чіткою ознакою системи землеробства notill. Висновки. Десятирічне застосування прямої сівби культур на чорноземі типовому легкосуглинковому призводить до його глибинної агрофізичної деградації через зменшення мікроагрегованості ґрунту і не сприяє істотному збільшенню врожайності культур. Перехідний період від прямої сівби на систему notill має бути максимально коротким (не більше 4х років). Система землеробства notill розпочинається зі створення шару мульчі 3–4 см на поверхні ґрунту за умови 100%го її покриття.