Понятійно-категоріальний апарат права постійного користування земельними ділянками

Анотація

Мета. Сформулювати понятійнокатегоріальний апарат складової державної та комунальної власності на землю — права постійного користування з урахуванням пучка прав як елементів економічних, екологічних і правових відносин. Методи. Монографічний, аналітичний та діалектичний. Результати. У законодавстві України не повністю враховано сучасні досягнення економічної теорії в частині специфікації прав власності не тільки за змістом (пучок або частина прав на використання, а не прав на річ), а й за формою, оскільки в ст. 317 Цивільного кодексу подано зміст прав власності в певних межах прав володіння, користування і розпорядження майном. На підставі аналізу інституційного забезпечення права постійного користування розроблено понятійнокатегоріальний апарат права постійного користування земельними ділянками, який побудовано на пучку прав з визначеними правомочностями щодо: володіння; користування; права управління; права на дохід; права на безпеку, в тому числі, екологічну; права на передачу земельної ділянки правонаступникам майна; права на безстрокове володіння, яке означає відсутність якихнебудь тимчасових меж у здійсненні правомочності «права постійного користування»; права на кінцевий характер, тобто обов’язковість повернення переданої правомочності щодо земельного блага у випадку суспільної необхідності; права на заборону використання способами, що наносять шкоду довкіллю. Висновки. Визначення та розширення складових елементів понятійнокатегоріального апарату «права постійного користування землею» як неповної власності в якості активу, застосування його основних складових дасть змогу удосконалити нормативноправову базу з регулювання земельних відносин та підвищити ефективність використання земельних ресурсів. Таким чином держава забезпечить захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.