Оптимізація живлення рослин у системі факторів ефективної родючості ґрунтів

Анотація

Мета. Визначити головні напрями оптимізації живлення рослин, їх взаємозв’язок із проблемами родючості ґрунтів. Методи. Системний аналіз друкованих матеріалів і узагальнення результатів досліджень. Результати. Наведено головні чинники забезпечення оптимізації живлення сільськогосподарських культур. Проаналізовано дані щодо запасів елементів живлення в орному шарі ґрунтів, які характеризують потенційні можливості ґрунтів у забезпеченні рослин поживними речовинами. Визначено найважливіші фактори, що впливають на ефективність добрив. Представлено результати Х туру вибіркової агрохімічної паспортизації щодо забезпеченості ґрунтів України головними елементами живлення. Показано динаміку балансу поживних речовин у землеробстві України. В умовах дефіцитного балансу елементів живлення зростає роль і значення оптимізації застосування мінеральних добрив (дози, співвідношення, способи внесення тощо). Систематизовано головні причини порушення мінерального живлення рослин. Зазначено, що в сучасних умовах господарювання особливого значення набуває ефективність використання мінеральних добрив за одночасного включення в систему удобрення місцевих сировинних ресурсів — органічних добрив, рослинних залишків, сапропелів, торфу, сидератів тощо. Наголошено, що сучасна концепція раціонального застосування добрив у контексті стійкого розвитку сільськогосподарського виробництва має враховувати економічні, соціальні та екологічні складові. Визначено головні організаційні та агротехнічні чинники, які впливають на ефективність використання добрив і запропоновано систему заходів, спрямованих на запобігання та припинення деградаційних процесів у ґрунтах. Висновки. За систематичного дефіцитного балансу елементів живлення в землеробстві України спостерігається порушення співвідношення використання елементів живлення з ґрунту і добрив. Підвищення урожаїв за рахунок високоефективних сортів і впровадження сучасних інтенсивних технологій ставить під загрозу збереження ефективної родючості ґрунтів, спричиняє зменшення вмісту рухомого азоту і фосфору через пришвидшення мінералізації гумусу. Головним напрямом підвищення родючості ґрунтів є оптимізація елементів живлення через упровадження організаційних і агротехнічних заходів, зокрема вирівнювання балансу поживних речовин у землеробстві, ефективніше використання місцевих сировинних ресурсів, регулювання доз і способів унесення добрив.