Ефективність застосування мінеральних добрив і азотофіксувальних мікробіологічних препаратів на бобово-злакових лучних агрофітоценозах

Анотація

Мета. Визначити особливості формування сіяних бобово-злакових агрофітоценозів, їх продуктивність і хімічний склад, поживність та енергоємність корму на темно-сірих ґрунтах Прикарпаття залежно від мінеральних добрив та азотофіксувальних препаратів. Методи. Загальнонаукові — гіпотез, індукції і дедукції, аналогії, узагальнення та спеціальні — польовий, лабораторний, математико-статистичний, розрахунково-порівняльний. Результати. Упродовж перших 3-х років добре утримувалася в люцерно-злаковому травостої люцерна посівна, конюшина лучна в конюшино-злаковому травостої — лише протягом перших 2-х років користування з часткою обох видів 41–69%. Додавання до сумішей злаків конюшини лучної або люцерни посівної у варіанті без добрив та на фоні внесення N30Р60К60 сприяло збільшенню умісту сирого протеїну в сухій масі на 4,2–4,4%, забезпеченості кормової одиниці перетравним протеїном на 30–38 г, а також білка, перетравності сухої маси корму in vitro але зумовило зменшення умісту сирої клітковини і безазотистих екстрактивних речовин. Висновки. З використанням різних видів бобових трав, зокрема конюшини лучної або люцерни посівної, у суміші злаків підвищується продуктивність сіяних травостоїв у варіанті без добрив з 3,65 до 5,25–6,32 т/га сухої маси. Продуктивнішим із кращим хімічним складом та поживністю корму є люцерно-злаковий сіяний травостій. За внесення Р90К120 у поєднанні з азотофіксувальними препаратами продуктивність бобово-злакових травостоїв підвищується на 12–19% порівняно з варіантом без добрив.