Зрошуване землеробство — гарант продовольчої безпеки України в умовах змін клімату

Анотація

Мета. Систематизувати здобутки вчених­меліораторів України, які працюють в аграрній науці, проаналізувати проблеми і перспективи досліджень. Методи. Аналіз, синтез, узагальнення. Результати. Наведено основні здобутки вітчизняних учених у галузі зрошуваного землеробства і меліорації в питаннях протидії несприятливим природним чинникам (глобальні зміни клімату, посухи, дефіцит атмосферних опадів), а також підвищення продуктивності сільськогосподарських культур і поліпшення якості продукції. Доведено, що для забезпечення максимальної продуктивності зрошення у великотоварних господарствах тваринницького напряму найбільшу питому частку в сівозмінах (по 40–45%) повинні мати зернові та кормові культури. У господарствах, що спеціалізуються на виробництві зерна і технічних культур, під час формування сівозмін слід надати абсолютну перевагу (на рівні 50–60%) зерновим культурам, зокрема пшениці озимій — 20–25%; кукурудзі — 20–25 і технічним культурам, головним чином сої — 20–25%. У господарствах овочевого напряму питома частка овочевих культур та картоплі має бути збільшеною до 50–60% за рахунок обмеження площ під зерновими і кормовими культурами. За використання краплинного зрошення питому частку овочів і картоплі слід підвищити до 80%. З позиції адаптування систем землеробства на зрошуваних землях до умов глобальних змін клімату актуальними будуть дослідження з оптимізації режимів зрошення, удосконалення структури посівних площ і сівозмін, систем удобрення, обробітку ґрунту та захисту рослин, які спрямовані на раціональне використання природно­кліматичного потенціалу степової зони. Висновки. Розробки вітчизняних вчених у галузі зрошуваного землеробства мають велике значення для підвищення продуктивності й конкурентоспроможності аграрного виробництва України, спрямовані на поліпшення економічної ефективності та зниження антропогенного навантаження на агроекосистеми.